Скільки іноземців проживає в Україні?

Микола КОВАЛЬЧУК: «Оптимальний термін загальної паспортизації — 2016 рік»

Час від часу ЗМІ привертають увагу до проблем, які хоч і не мають визначального впливу на життя наших співгромадян, проте інколи добряче псують багатьом настрій. Йдеться про липневі події, коли закордонні паспорти видавалися із певними затримками через зміну виробника бланків цих документів. Зрештою, останнім часом у цій справі наведено лад — черг у підрозділах міграційної служби практично немає, паспорти видаються вчасно. Однак питання видачі закордонних паспортів — це лише один далеко не найголовніший аспект роботи Державної міграційної служби. Тому темою чергової «прямої лінії» «УК» стали питання міграційної політики, оформлення та видачі паспорта громадянина України, реєстрація місця проживання та інші, які належать до компетенції ДМС. Голова Державної міграційної служби України Микола Ковальчук і директор департаменту паспортної роботи та громадянства цієї служби Діна Пімахова протягом години відповідали на запитання, які цікавили наших співгромадян, а також на ті, що надійшли до «УК» електронною поштою.

— Враховуючи, що ваша служба перебуває, так би мовити, в дитячому віці, мало хто досконало знає, що саме належить до її повноважень, яка  її структура, куди саме звертатися у випадку виникнення необхідності скористатися послугами тощо. Тож давайте розпочнемо, так би мовити, з азів.

М. КОВАЛЬЧУК:

— Міграційна служба як окремий орган виконавчої влади була створена в ході адміністративної реформи, яку започаткував Президент Віктор Янукович. Головне наше завдання — формування міграційної політики України.

Серед основних функцій можна виділити три напрямки роботи служби. Перше — паспортизація наших громадян внутрішніми та закордонними паспортами, вирішення питань громадянства України. Другий напрямок — біженці, іноземці, які приїжджають до нас в країну. І третє — формування і поповнення списків виборців для Центральної виборчої комісії.

Частина функцій — реєстрація місця проживання, громадянство, видача паспорта громадянина України і закордонного паспорта, а також видача посвідок на тимчасове і на постійне проживання — перейшли до нас від МВС. А функції  щодо роботи з біженцями перейшли від Держкомнацрелігій. Частина функцій цього органу перейшла до нас, а частина — до Мінкультури.     

— Якщо можна, то більш докладно про те, чим, окрім видачі внутрішніх та закордонних паспортів, займається ваша служба.

М. КОВАЛЬЧУК:

— Наші працівники, зокрема, розглядають заяви щодо громадянства України, реєстрації місця проживання, здійснюють оформлення і видачу запрошень для в’їзду іноземців в Україну, документів для їх тимчасового перебування або постійного проживання в Україні. Іноземні студенти теж належать, як кажуть, до сфери наших інтересів.

Приймаємо також рішення  про  продовження  строку  перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, примусове повернення іноземців з України тощо. Бажаючі отримати більше інформації про напрями нашої діяльності та функції можуть ознайомитися з ними на сайті Державної міграційної служби.

—  На рівні обивателів і не лише досить часто можна почути нарікання на засилля в Україні вихідців з інших країн. Чи існує статистика, скільки ж їх насправді проживає в Україні?

М. КОВАЛЬЧУК:

— Напевно, варто зазначити, що функції, які ми нині виконуємо, перейшли до служби не одразу. Приміром, видачею внутрішніх паспортів, реєстрацією місця проживання, вирішенням питань громадянства України та документуванням іноземців ми займаємося з першого серпня минулого року. Розглядати заяви про надання статусу біженця почали з квітня 2012 року, а закордонні паспорти почали видавати тільки з першого січня поточного  року.

Безперечно, статистичні дані у нас є, хоча слід розуміти, що наша система статистичного обліку є більш досконалою, аніж в органів, які раніше здійснювали згадані функції, тому не завжди ми можемо зіставляти статистичні дані попередніх років із поточною ситуацією. Так, на сьогоднішній день на обліку перебуває понад 247 тисяч іноземців, які постійно проживають в Україні, та понад 71 тисяча — тимчасово. Переважно — це вихідці з країн СНД. Найбільше  з Росії, країн Кавказького регіону.

—  Яким чином вони одержують дозвіл на постійне проживання, що при цьому є вирішальним чинником?

М. КОВАЛЬЧУК:

— Підставою для надання дозволу на постійне проживання є, зокрема, документи, які підтверджують, що людина народилася в Україні або в неї тут проживають рідні (у тому числі піклувальник або опікун), а також одруження з особою, яка є громадянином чи громадянкою нашої держави.

Д. ПІМАХОВА:

—Також підставою надання дозволу на постійне проживання може бути інвестування в економіку України коштів у розмірі понад сто тисяч доларів. В Україні, як і в інших державах, існує, безперечно, і таке поняття,  як державний інтерес. Саме людям, які становлять для нашої країни інтерес, можуть зробити вагомий внесок в її економіку, культуру, гуманітарний і технічний розвиток,  також може бути надано право на постійне чи тимчасове проживання в Україні. Зрозуміло, що посвідка на постійне проживання не обмежує перебування людини в Україні часовими рамками, а на тимчасове проживання є дійсною протягом року і за наявних підстав може бути продовжена. Нинішнє законодавство передбачає вичерпний перелік підстав для отримання дозволу як на постійне, так і на тимчасове проживання.

—  Скажіть, будь ласка, а дозвіл на постійне проживання дає автоматично право на одержання громадянства чи існують якісь обмеження?

Д. ПІМАХОВА:

— Якщо людина п’ять років постійно проживала в Україні, то відповідно до закону вона має право звернутися із заявою про прийняття до громадянства України. Такі документи формуються у територіальному підрозділі міграційної служби за місцем проживання особи і потім направляються нами на розгляд до Адміністрації Президента України. Там засідає колегіальний орган — Комісія  при Президентові України з питань громадянства, яка розглядає матеріали та вносить відповідні пропозиції на розгляд глави держави.

При цьому варто зазначити, що набуття громадянства — не обов’язок, а право людини. Адже у нас є іноземці, які на законних підставах проживають в Україні навіть понад 10 років, проте бажання стати громадянином України з тих чи інших причин не виявляють. Водночас такі люди при набутті українського громадянства мають обов’язково подати підтверджуючі документи, що вони вже не є громадянами іншої держави. На це надається два роки. Якщо протягом цього часу підтверджуючих документів не надано, наша служба подає клопотання в Адміністрацію Президента про оформлення втрати українського громадянства цій особі.

—  Час від часу екстрадують осіб, які, приміром, вчинили злочин у своїй країні і переховувалися потім в нашій країні. При цьому вони жили, інколи під іншим або своїм прізвищем, маючи паспорт громадянина України. Як таке могло трапитись?

М. КОВАЛЬЧУК:

—У кожному такому випадку слід розбиратися окремо. Але я можу стверджувати однозначно: якщо особа перебуває в міжнародному розшуку за вчинення злочину, то український паспорт законним шляхом вона не може одержати в жодному разі. Якщо такі випадки і трапляються, то це питання безпосередньо до тих, хто видав паспорт. За такі дії вони будуть нести відповідальність згідно з чинним законодавством. Хоча може бути так, що розшук за вчинення злочину в тій чи іншій країні ведеться без подання в міжнародний. В такому разі особа, яка приїхала до рідних в Україну або народилася тут, може й одержати паспорт. Але вини в цьому того, хто його видавав, по суті немає.

— Інколи доводиться чути, що в нас дуже ліберальне законодавство щодо набуття іноземцями українського громадянства. Багато хто вважає, що ті, хто прагне стати громадянами України, повинні здавати екзамен, під час якого засвідчити володіння українською мовою, знання історії нашої держави.

Д. ПІМАХОВА:

— Річ у тому, що окремі аспекти з цих питань уже врегульовано. Зокрема, людина, яка подає клопотання про прийняття до громадянства України, має надати довідку з навчального закладу або з органу освіти про те, що вона володіє українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування. Тобто перевірку рівня знання української мови покладено на органи освіти.

—  Серед питань, які задають наші читачі, є і таке: людина одержала візу для тимчасової поїздки за кордон. Чи можуть разом з нею виїхати, приміром, на відпочинок неповнолітні діти?

М. КОВАЛЬЧУК:

— Це питання регулюється візовим законодавством кожної конкретної країни. У залежності від цього діти можуть виїхати разом з батьками за умови внесення даних про них до паспорта. У випадках, коли це необхідно, ми оформлюємо дитині проїзний документ, а в деякі країни (Чехія, Португалія) потрібен закордонний паспорт.

 Ольга Олександрівна, Київ:

— У мого чоловіка була тимчасова реєстрація, яка закінчилась у 2011 році, але його не зняли з реєстрації. Тобто в паспортному столі зобов’язані були виконати цей правочин ще тоді. Але він тільки нині виявив бажання знятися з реєстрації. Тепер йому видали новий паспорт, в якому стоїть печатка, що він знятий з реєстрації лише з дати написання заяви. Скажіть, будь ласка, чи правомірні дії начальника паспортного столу?

Д. ПІМАХОВА:

— Такого поняття, як тимчасова реєстрація місця проживання чинним законодавством не передбачено. Крім того, чинною на 2011 рік редакцією Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» було передбачено можливість зняття з реєстрації місця проживання лише за заявою особи або за рішенням суду. У зв’язку з цим внесення дати зняття з реєстрації датою звернення особи є правомірним.

— Наступне питання стосується епопеї з біометричними паспортами. То їх вводять, то відкладають цей процес. Однозначно сказати, коли ж їх почнуть видавати масово, ніхто не береться. Крім того, висловлюються побоювання, що дані з таких документів можуть використовуватися, так би мовити, не за призначенням.

М. КОВАЛЬЧУК:

— Дані, які буде закладено в чип, їх значно менше від тих, які громадяни надають банкам при одержанні будь-яких послуг у цих фінансових закладах. Там буде те ж саме, що є в паспорті, — прізвище власника, його фото та, за бажанням власника, відбитки пальців. Це вигідно передусім власникам біометричних паспортів, оскільки вбереже їх від підробки та не дасть можливості скористатися цим документом стороннім особам.

—  А як щодо визначення тих, хто буде друкувати ці документи? Адже проводилися тендери, потім відмінялися…

М. КОВАЛЬЧУК:

— Ця епопея, як ви називаєте, завершилася. Є постанова Кабміну, згідно з якою паспорти виготовляє державне підприємство поліграфкомбінат «Україна». Тепер, як тільки бачимо, що запас бланків паспортів закінчується, підписуємо угоду, перераховуємо поліграфкомбінату кошти і одержуємо необхідну кількість документів. Щодо біометричних паспортів, то я вже не раз говорив: будуть гроші — будуть паспорти. Чим скоріше профінансують їх впровадження, тим швидше ми зможемо розпочати їх виготовлення. На жаль, ви, напевно, бачите, що фінанси нині направляють, так би мовити, на першочергові потреби та захищені статті бюджету. Окрім того, необхідно створити єдиний демографічний реєстр, а це справа не одного дня.

До речі, в Росії процес впровадження біометричних паспортів тривав понад десять років. Спершу програма, далі розробки, потім пілотні проекти для Москви і Краснодарського краю — і так тривало до 2010 року, коли було запроваджено паспорт єдиного зразка.

— Але ж існують реєстри виборців. Чому б вам не скористатися ними?

М. КОВАЛЬЧУК:

— ЦВК формує реєстр, який потрібний їй, але він не збігається з тим, який потрібний нам за багатьма параметрами. Приміром, у нашому реєстрі має бути вписано дані біометричного паспорта. І навіть якщо людина перебуватиме в іншій державі, за десятки тисяч кілометрів від України, там, зробивши запит нам, зможуть перевірити, чи видавався паспорт саме цій конкретній людині. Таким чином, підробити цей документ чи скористатися ним тому, хто не є його власником, буде неможливо. Загалом у нас є потужності і для друкування бланків таких паспортів, і для виготовлення чипів, але все, як кажуть, впирається у фінанси. Тому, певен, оптимальний термін загальної паспортизації — 2016 рік.

Оксана Василівна, м. Тернопіль:

— Я виховую сама дитину, їй п’ять років. Що мені потрібно для того, щоб зробити туристичну візу за кордон?

Д. ПІМАХОВА:

— Питання віз не належить до компетенції міграційної служби. Але можу вам підказати, що для її отримання ви маєте звернутися до посольства або дипломатичного представництва тієї країни, в яку ви плануєте виїжджати. Стосовно ж отримання проїзного документа, то це ваше право. Якщо дитина подорожує з вами, ви маєте можливість вклеїти фото, і міграційна служба внесе відповідний запис у ваш закордонний паспорт. Можна за бажання також отримати окремий проїзний документ на дитину. Для цього вам необхідно звернутися до будь-якого підрозділу міграційної служби і надати фото дитини розміром 3,5 + 4,5 сантиметра, свідоцтво про народження та ваш паспорт. Якщо є батько дитини, то вам необхідно надати нотаріально оформлену його і свою заяву щодо видачі проїзного документа для дитини. Його вам видадуть після надання цих документів до підрозділу міграційної служби.

— Якщо в сім’ї є неповнолітні діти, чи потрібна згода опікунської ради на зміну місця проживання і чи має вона право, наприклад, заборонити зняття з реєстрації?

Д. ПІМАХОВА:

— У разі реєстрації місця проживання батьків за однією адресою при знятті з реєстрації одного з батьків разом з дитиною віком до 14 років другий з батьків повинен надати письмову згоду на зняття дитини з реєстрації місця проживання.

Згода органу опіки і піклування для зняття дитини з реєстрації місця проживання потрібна лише при знятті з реєстрації дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування.

— Досить резонансною була історія з оплатою додаткових послуг при видачі закордонних паспортів…

М. КОВАЛЬЧУК:

— Громадяни розраховували на те, що мають право одержати паспорт, заплативши 170 гривень, тобто держмито. Однак чинними постановами Кабінету Міністрів України передбачено також інші обов’язкові платежі, і міграційна служба не може не виконувати ці акти законодавства.

Внутрішні паспорти вперше видають безкоштовно. Якщо ж людині потрібний закордонний паспорт, то необхідно відшкодувати його виготовлення та персоналізацію, пересилання з центру виготовлення до місця видачі. Приміром, у нашому Центрі персоналізації документів, де за допомогою лазера до бланка вноситься прізвище власника документа та інші дані, працює 80 осіб. Їм потрібно виплатити зарплату, заплатити за електроенергію, тепло та інші комунальні послуги. Адже люди працюють не на вулиці, а в конкретному приміщенні. Дороге сучасне обладнання, на якому здійснюється персоналізація, також потребує обслуговування та, з часом, модернізації.

Врешті-решт крапку у цій справі поставив Вищий адміністративний суд, оскільки в постанові Кабміну передбачено платну послугу, яку надає держава. І вона називається «оформлення та видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон». А кошти, які громадяни сплачують за неї, спрямовуються не на рахунки міграційної служби, а, наголошую, до держбюджету. До речі, платні адміністративні послуги надаються також іншими міністерствами й відомствами.

Емма Вікторівна, м. Київ: 

— Як можна відновити закордонний паспорт, який було викрадено в мене разом з іншими документами?

Д. ПІМАХОВА:

— Вам потрібно звернутися до найближчого підрозділу міграційної служби з відповідною заявою про втрату паспорта. Із собою необхідно мати паспорт громадянина України, а також довідку про присвоєння ідентифікаційного коду. Далі сплатити 363 гривні 32 копійки, якщо ви хочете одержати його протягом 30 днів, або 606 гривень 64 копійки, якщо ви хочете одержати його за 10 днів.

Олена ЛІЛІЄВА, м. Луганськ:

— Чи варто оформлювати окремий закордонний паспорт 13-річній дитині, якщо збираєшся на відпочинок за кордон?

Д. ПІМАХОВА: 

— Це право батьків. Якщо дитина подорожує з ними, то можна просто внести запис у паспорт і наклеїти фотографії дітей. Якщо ж дитина подорожує з бабусею, дідусем, іншими людьми, то необхідно оформити окремий проїзний документ. Закордонний паспорт оформляють після досягнення 18 років. Але зробити це можна і раніше: у разі, коли країна, куди збираються подорожувати з неповнолітніми, приймає лише за наявності закордонного паспорта.

— Стосовно закордонних паспортів. При терміновому одержанні сума все-таки солідна — понад 600 гривень.

Д. ПІМАХОВА:

— Після зміни виробника бланкової продукції влітку поточного року вартість закордонного паспорта для громадян при терміновому виготовленні зменшено на 150 гривень. Раніше всі платежі — держмито, вартість послуг та бланка — при терміновому оформленні збільшувалися. А нині вартість бланка залишається однаковою як при стандартному виготовленні протягом 30 днів, так і при терміновому.

—  Оскільки ваша структура нещодавно створена, то і в її роботі має бути якась новизна. Про яку, приміром, ще не знає широка громадськість, але дізнатися про це було б корисно нашим громадянам.

Д. ПІМАХОВА:

— Завдяки внесенню змін до чинного законодавства наші співвітчизники можуть звертатися за отриманням паспорта громадянина України для виїзду за кордон та проїзного документа для дитини в підрозділи міграційної служби незалежно від місця реєстрації. Раніше це можна було зробити лише за місцем реєстрації. Ще одне нововведення, яке має позбавити громадян від бюрократичної тяганини, — це здійснення реєстрації та зняття з неї в один день — в день, коли людина звернулася за цією послугою. Тобто людині для того, щоб зареєструватися у Києві, не потрібно більше їхати за місцем попередньої реєстрації — зняття з реєстрації та реєстрація нового місця проживання відбувається в одному місці та в один день. Для цього потрібно написати заяву і надати підтвердження права власності, чи права користування житлом або згоду власника чи його співвласника до підрозділу міграційної служби за новим місцем проживання. Також раніше військовозобов’язаним потрібно було особисто ставати на облік у військкоматах. Тепер наша служба сама інформує їх про зміни в реєстрації громадянина.

— Вам усе доводилося робити, як кажуть, на марші. Тому, мабуть, зіткнулися з певними труднощами. Адже проблеми становлення і зростання не обминають по суті нікого.

М.КОВАЛЬЧУК:

— У нас, приміром, в окремих райцентрах штат складається з двох працівників. А тепер уявіть ситуацію: один — у відпустці, другий —захворів. І структурних підрозділів з такою чисельністю працюючих у нас 123 із 676. У понад ста — по троє людей. Як наслідок, трапляються випадки, коли одна людина змушена брати на себе весь обсяг робіт, працювати за себе і «за того хлопця». Навантаження  колосальне. Адже раніше, приміром, у цьому секторі додатково працювало 26 тисяч осіб. Документи мали право приймати паспортисти ЖЕКів, у сільрадах, на підприємствах, у гуртожитках тощо. Сьогодні ж усі йдуть прямо до нас. Порівняймо: – лише у відділах віз і реєстрації МВС працювало 6700 службовців. А у нас нині, при значно ширшому обсягу та переліку виконання функцій — лише 5133 особи. Приміром, навантаження в Росії на одного працівника міграційної служби —3,8 тисячі громадян, а у нас — 8,5 тисячі, тобто у 2,2 раза більше.

 Андрій ГОЛОВКО,м. Київ:

— В Україні вже проживає чимало іноземців. І їх кількість дедалі зростає. Виникають цілі мікрорайони, в яких живуть вихідці з азіатських та інших країн світу. Як ви вважаєте: це позитив чи негатив для нашої держави?

М. КОВАЛЬЧУК:

— Міграція є нині однією з найочевидніших ознак світового розвитку. Люди міняють місця проживання та роботи як всередині країн, так і поза ними. Головне, щоб ці процеси були врегульованими, — це найголовніше питання. Тобто щоб люди перебували в Україні на законних підставах. На жаль, є чимало парадоксальних прикладів, коли іноземці проживають у нас незаконно, хоча прибули сюди на законних підставах, у тому числі ще за часів Радянського Союзу. Їхні діти вже стали громадянами України, оскільки народилися тут. Їх же ми не можемо навіть вислати туди, звідки вони прибули, оскільки у своїх країнах вони вже давно втратили громадянство, а у нас немає законних підстав надати їм українське. Проблеми безумовно існують, однак міграційна служба й створена для того, щоб їх вирішувати.

— А ваша служба не підраховувала, скільки може прийняти Україна іноземців, щоб це негативно не позначилося на житті її‐ громадян зокрема і держави загалом? Адже більшість новоприбулих не є висококваліфікованими спеціалістами, які могли б позитивно впливати на економіку держави, продукуючи матеріальні цінності.

М. КОВАЛЬЧУК:

— Існують міжнародна статистика та дослідження, за якими кількість іноземних громадян у країні не повинна перевищувати десятивідсоткового рубежу від загальної чисельності населення країни. Нам же до цього показника далеко, і сподіваємося, що його не досягнемо навіть у середньостроковій перспективі. В тому числі завдяки тому, що ми свою міграційну політику формуємо з урахуванням досвіду європейських країн, які вже стикнулися із проблемами концентрації мігрантів у суспільстві.

«Пряму лінію» підготував і провів Василь ТУГЛУК, «Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Діна ПІМАХОВА

Народилась у м. Запоріжжя, має дві вищі освіти. Працює в органах державної влади з 1999 року. Пройшла шлях від державного виконавця районного відділу до заступника начальника Державної виконавчої служби в Запорізькій області. У 2010-2011 – заступник начальника Управління у Міністерстві внутрішніх справ України З 2011 — директор Департаменту паспортної роботи та громадянства Державної міграційної служби України. 

Микола КОВАЛЬЧУК

Народився 10.03 1961 року на Вінниччині. Має три вищі освіти за фахом: інженер-механік, економіст,  юрист. З 1985 року по 2011 рік проходив службу на оперативних та керівних посадах в Управлінні МВС України в Донецькій області та МВС України. Указом Президента України від 26 грудня 2011 року  призначений головою Державної міграційної служби України.

ПРЕС-ЦЕНТР «УК»

З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни  ШИКАНОВОЇ на електронну адресу:  imrich@ukcc.com.