ПРІOРИТЕТИ

 На Вінниччині вироблять майже 300 000 тонн цукру, що втричі більше від власних потреб

Цієї осені низка держав корегує обсяги виробництва цукру у бік зменшення. Схоже, не омине це і нашу країну. Проте фахівці прогнозують - будемо зі своїм солодким продуктом. Не знято питання і щодо можливого його експорту до Росії. Власне, які тенденції відбуваються у галузі, зокрема на Вінниччині, яку колись називали цукровим Донбасом.

Завод не здали на металобрухт

Кабінет директора Турбівського цукрового підприємства Григорія Ігнатова прикрашає коровай... з цукру. Цифри на ньому свідчать, що вперше солодкі кристали тут зварили ще у 1842 році. Цей завод прикметний тим, що за борги перед банком торік його мали ліквідувати. Але голова обласної ради Григорій Заболотний знайшов інвестора, який придбав збанкрутіле виробництво. Новому власнику багато що довелося починати з нуля, немов після тривалої перерви. В області є 8 законсервованих цукрових заводів. Звідси і цікавість до відродженого.

Принагідно зауважу, що цукрове підприємство - це не лише цукор. Це і меляса для спиртової галузі, бурякові вижимки для відгодівлі худоби. Це - місце роботи майже півтисячі людей, надходження до місцевих бюджетів. А тому голова облдержадміністрації Микола Джига відразу перейнявся питанням відновлення роботи непрацюючих цукроварень. Горе-власників він застеріг: різати на металобрухт заводи не дасть. Вони потрібні області та державі.

Турбівчани задоволені, що в їхньому селищі солодке виробництво не ліквідували. Новий власник в 1,5 раза збільшив зарплату працівникам, своєчасно проводить розрахунки з селянами за здані солодкі корені. Звідси -стабільна робота, семиденний запас сировини на кагатному полі. Тут уже переробили цукрових буряків утричі більше, ніж за весь минулий сезон. Заводські спеціалісти підрахували, що солодких кристалів зварять на 2 тис. т більше від доведеної підприємству квоти для реалізації на внутрішньому ринку.

Посередник купує задешево

Це підприємство відпускає цукор за оптовою ціною 6,6 грн за 1 кг. Собівартість його виробництва майже нульова. Звісно, на цьому показнику позначилися колишні проблеми. По області оптово-відпускна ціна становить 6,5-6,8 грн за 1 кг і, як зазначили в головному управлінні агропромислового розвитку облдержадміністрації, вона є рентабельною для цукрових підприємств. Отож на внутрішньому ринку вінницький солодкий продукт конкурентоспроможний. Проте деякі проблеми, що накопичувалися роками, ще не розв'язані.

У розвинутих країнах переробник вже перед початком сезону знає, скільки прийме сировини, виробить і кому відправить. Колись і в нас виробництво було планове. А тепер - різне. Міцно почуваються хіба що вертикально інтегровані структури, а також підприємства, які левову потребу в солодких коренях забезпечують самі та налагодили довготривалі партнерські відносини з виробниками солодощів. Решта з початком сезону відчуває гостру потребу в обігових коштах (для повернення кредитів, розрахунку за сировину, газ, виплати зарплати), а тому викидає солодкий продукт за демпінговими цінами. А потім ним торгує той, хто скупив задешево. Спеціалісти зауважують, що у жовтні-листопаді слід розвантажити ринок через Аграрний фонд, а навесні-влітку його продавати.

"Лише у вересні наше підприємство реалізувало цукру на понад 9 млн грн, щоб внести передоплату за жовтень за природний газ, виплатити зарплати, сплатити за сировину", - пояснює Григорій Ігнатов.

Зменшити собівартість

У структурі собівартості турбівського цукру 19-20% -природний газ. Разом з тим комплексна норма палива до маси цукрових буряків тут сягає 4,8%. Для порівняння в Європі -3%.

- Будемо впроваджувати енергозберігальне фільтрувальне обладнання, оновимо насосний парк тощо, - ділиться планами реконструкції підприємства його керівник. - Цукор має бути конкурентоспроможним як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Модернізація підприємства - складова успішної роботи. Щороку цукроварні області щось оновлюють, удосконалюють. Це - постійний процес. Навіть на заводах, які умовно можна назвати європейськими, можна зменшити затрати. Зі слів начальника відділу переробки головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Василя Салиги, якщо виробляти біогаз із бурякових вижимок і меляси, можна знизити собівартість виробництва, забезпечити себе і населення паливом. Та для цього треба фінансові вливання, допомога науковців і законодавчі зміни.

Усе "танцює" від сировини

Свого часу на Вінниччині було 39 цукрових заводів, тепер -14. І хоч вони конкурують між собою, ситуація нині сприятлива для всіх. Вітчизняний ринок не перевантажений, український цукор за собівартістю вписується у світові тенденції. До речі, 8 законсервованих заводів запускай хоч сьогодні. Чому вони стоять? Не вистачає сировини.

У попередні роки багато сільгоспвиробників, які десятиліттями вирощували цукрові буряки, з різних причин втратили економічний інтерес до них. Водночас з'явилися структури, які мають в обробітку далеко не одну тисячу гектарів ріллі, але ця культура не вписується у специфіку їхнього виробництва. Потужності переробки в області переважають над обсягами заготівлі солодких коренів. Розв'язання питання щодо сировини тісно пов'язане зі зміцненням конкурентної спроможності та обсягами виробництва вітчизняного цукру. Теперішній уряд подбав про матеріальну зацікавленість, виділивши сільгоспвиробникам на безповоротній основі дотацію у розмірі 500 грн за га посівів.

Наразі в області господарства виробляють лише 30% цукросировини, решту 70% - цукрові підприємства. Останні можна поділити на три групи, що мають повністю свою сировину, частково свою і стовідсотково залежні від постачальника.

Ігнатов переконаний, що у подальшому необхідно самому вирощувати сировину, щоб чітко планувати виробництво. Цікаво, а яким насінням він засіяв би поле?

- Буряки закордонної селекції уражаються різними хворобами і не підлягають зберіганню. А вітчизняної - не поступаються їм за врожайністю і добре зберігаються, - зауважив керівник.

Своє насіння краще

Що своє краще, вважає і Герой України, керівник господарства "Радівське" Калинівського району Анатолій Пачевський.

- Цього року багато "імпортних" буряків згнило у землі через різкі перепади температури. Але ми вирощуємо виключно вітчизняної селекції (сорти "Білоцерківський", "Київський" тощо). Вони стійкі до хвороб, дають добрий врожай і вихід цукру. У закордонних сортах і гібридах лише і дива, що насіння утричі дорожче, - пояснив досвідчений господарник.

Власне, кожний обирає сам, яке йому краще. Та чи є рівна можливість для вибору? Галузь насінництва цукрових буряків в області майже припинила своє існування. Спеціалізованих господарств не залишилося. Вінницький насіннєвий завод зберегли. Сьогодні видається неймовірним, що раніше він забезпечував потребу у насінні цукрових буряків 10 областей і Молдови. Треба відроджувати галузь. Звісно, це складно, але можливості є. Зі слів заступника начальника головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації з питань рослинництва Ігоря Пелеха, Ялтушківська дослідна станція (Барський район) тримає перспективні лінії. Може, скажу кострубато, проте насіння для цукрової галузі важить більше, ніж запчастини до імпортної техніки, яка працює на українських полях.

До речі, вітчизняних бурякозбиральних комбайнів в Україні теж не випускаємо - і тут залежність. У господарствах латають стару техніку, яка енергозатратна. "Тепер сіємо цукрові буряки на 300 гектарах. На цю площу викласти кілька мільйонів за "Холмера" - це ж коли він окупиться? Хоча з кожного гектара збираємо по 450 центнерів солодких коренів у заліковій вазі", - сказав А. Пачевський.

Спеціалісти прогнозують, що у перспективі цукровий буряк вирощуватимуть лише підприємства. Хто його знає... З одного боку, якщо господарство не має своєї збиральної техніки, культивувати їх збитково. А з другого, вже понад 10 років минуло відтоді, як цукрові підприємства почали навертатися до землі, проте з діючих п'ять досі не мають свої сировини. Це вельми копітка справа. А втім, якщо економічно доцільно, то і сільський дядько смикатиме за гичку. Цієї осені на турбівське цукрове підприємство люди зі своїх городів привезли понад 12 тис. т солодкого врожаю.