Океан Ельзи» в Лисичанську співав між двох злив на тлі блискавок, під акомпанемент гуркоту грому. Фанати, мокрі й щасливі, зібралися на стадіоні майже за три години до початку концерту. Погода, здається, додала натхнення й «Океану Ельзи» — принаймні електризація слухачів зашкалювала. Святослав Вакарчук тільки встигав міняти мокрі футболки — так несамовито працював на сцені. Фронтмен виконав пісні з нового альбому «Без меж» й хіти, яким підспівував стадіон. По закінченні шоу Святослав написав у Фейсбуці: «Ви герої! Не побоялись шаленої грози! І стали творцями шаленого концерту!»
А за кілька годин до початку шоу Святослав Вакарчук зізнався журналістам на брифінгу: «Ми приїхали в Лисичанськ, тому що хотіли сюди приїхати. Це була наша мрія».
— Чи не страшно було їхати до міста у прифронтовій зоні, всього за 20 кілометрів від лінії розмежування?
— Не ділю Україну на зони. Для мене вся Україна єдина. Велика кількість людей слухає, любить, підтримує нас. Це було б зрадою, якби їм сказали: боїмося, тому не поїдемо. Вони ж їдуть через кордони, за багато сотень кілометрів слухати нас, то як нам кілька разів на рік не приїхати сюди?
Ні, ми не боїмося. Знаєте, під час недавнього виступу в Полтаві в мене сів голос, він досі не відновився, але жодних думок про скасування концерту в нас не було. Тому що, по-перше, мені трохи краще, як зміг, підготувався, а по-друге, кілька неправильно взятих нот — не причина, щоб не приїжджати.
Це вже третій концерт на Донбасі й один з останніх у нашому турі. Ми були в Маріуполі в той момент, коли, гадаю, то було найважливіше. Ми були у Краматорську. І ось у Лисичанську. Потроху добираємося скрізь. Ми виступали тут років п’ять тому. Багато змінилося відтоді, зокрема дорога. Розумію, що високі гості сюди літають на вертольотах. Треба, щоб вони теж машиною приїхали!
— На концерт приїхали люди навіть з-за лінії розмежування. Чи не вважаєте, що Україна втрачає шанс повернути не лише ті землі, а й душі людей, які там опинилися?
— Майже на кожний концерт — у Львові чи Лос-Анджелесі — до нас приходять шанувальники з Донецька або Луганська, Шахтарська чи Горлівки. Тримають українські прапори з написами, тому це для нас не диво. Дуже радіємо, що можемо об’єднати всіх українців незалежно від того, де вони живуть чи опинилися через обставини. Українські прапори з Криму нас супроводжують на всіх концертах туру.
«Океан Ельзи» робить усе, щоб не втратити людей, які опинилися по той бік кордону.
— Нині багато артистів потерпають через відвідування Криму, бо їм забороняють в’їзд в Україну. Як ставитеся до цього?
— Є така домовленість: якщо в паспорті стоїть штамп Ізраїлю, то тебе не пустять у багато арабських країн, і навпаки. Ніхто не ставить жодних запитань — всі розуміють, чому і як це відбувається. Україна ухвалила такий закон, і я не збираюсь його обговорювати. Вважаю, що не моя справа — оцінювати будь-кого з колег. Дотримуюся принципу від Матвія «Не судіть, щоб і вас не судили», тому не почуєте від мене ні звинувачень, ні підтримки. Просто вважаю, що закони треба виконувати.
— У вас є пісня, яку присвятили Надії Савченко. Як нині сприймаєте це?
— Присвятив ту пісню в Харкові Надії Савченко саме тоді, коли вона була на стадіоні, бо вважаю, що довгий термін ув’язнення вона провела достойно, як справжній герой. І ми всі саме за її поведінку повинні їй подякувати. Це все, що хочу сказати з цього приводу.
— Як ви ставитеся до дуже популярних хештегів у Фейсбуці на кшталт #Вакарчукавпрезиденти?
— Не знаю, скільки разів маю повторювати: нині бачу своїм завданням підняти настрій усім людям, які приїхали в Лисичанськ і в інші міста. Це повністю займає весь мій час, енергію, бажання. І так само інші речі, які роблю поза сценою. Роблю і робитиму, бо основне завдання, яке бачу для себе, крім творчого задоволення, — зробити так, щоб у нашій країні жилося якомога краще. Обиратиму для цього всі методи, які вважаю найефективнішими.
— Що кожен з нас, українців, повинен робити, щоб побачити у майбутньому нашу країну такою, про яку мріємо?
— Щодня робіть хоч одну справу, яка б робила вас, вашу родину, ваших друзів, вашу громаду кращою. Нехай це буде щось дуже маленьке, але постійно. Мільйон маленьких справ, зроблених кожним із нас, дасть значно більше, ніж слова про реформи. Робіть щодня одну маленьку справу — і наближатимете успіх країни.
Олена ОСОБОВА,
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+