Організатори об’єднали в «Сцені українського авангарду» живопис, графіку та ескізи для вистав, які надихають мистецтво і дизайн презентаційного життя і в ХХІ столітті.
Залишимо поза межами статті, які досягнення науки вплинули на явища авангарду, котрий пошматував канони класичного мистецтва. У творах експозиції, окрім специфіки таланту, заявлені соціологія кольору і динамічний ритм сільського креативу. Новаторство концепцій теж сприяло тому, що наші митці стали лідерами світового мистецтва.
Нині, коли етично-естетичний провокатив став складовою сучасного арту, пересічного глядача вразять, напевно, тільки суми, за які продають на світових аукціонах твори декого з цієї когорти художників.
Остап Вишня написав п’єсу «Вій»
Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України представив роботи реформаторів сценічного простору. Олександр Хвостенко-Хвостов і Вадим Меллер виявляють потенціал об’ємів та кольору, ліній та площин, який використовували в сценографії до вистав «Березіля» в постановці Леся Курбаса.
Анатоль Петрицький, натхнений динамікою життя, означає кольором емоції та рух, надає завдяки аплікаціям певної тримірності костюму — в ескізах до опери «Турандот». До речі, завдяки ескізам глядач дізнається, що гуморист Остап Вишня написав п’єсу «Вій». А перші християни з драми Лесі Українки «У катакомбах» нагадали зовні типажі зі слов’янського іконопису. Борис Косарев до харківської вистави «За двома зайцями» 1929 року на ескізах вдягає персонажів у непманську естетику.
Футуризм сільських майстрів
Національний музей українського народного декоративного мистецтва виставив роботи «народного футуризму» сільських майстрів. Вони поєднують глибинні відчуття кольору в навколишній природі з замовленням оформлювачів, які вводили в мистецький авангард народні традиції малярства, своєрідно об’єднуючи село з містом. Тоді це називали «смичка».
Народних майстрів надихнула на живопис Олександра Екстер. Сама вона у роботах 1916 року зосереджується на пластиці тіла і руху. Яскраві фарби Екстер розглядає як виявлення енергії народу. В роботах 1911 року Ганна Собачко-Шостак розквітчує світ — квітам, птахам і снопам вона надає антропоморфні риси.
У стриманій за колоритом акварелі Василя Довгошия «Півень» рух вписаний у коло. Разом з Євменом Пшеченком вони малюють фантастичного «Коня». В роботі заявлена пластично-кольорова гама на папері, наче в грі «домалюй, не знаючи, що малював попередник».
Оксана Павленко вдало обіграла двоїстість людини. Її робота «Пишуть гасло» складається з двох живописних площин, на одній з них — двоє плакатистів за працею. Вони написали гасло «Наша политика есть политика мира» і домальовують дві постаті внизу.
Марія Приймаченко представлена народно-фантастичним бестіарієм декоративних акварелей на папері 1936 року. На жаль, вони не підписані майстринею з властивими їй змістовними і безхитрісними моральними сентенціями.
Пласкі торси з білого мармуру
Зупиняли глядачів роботи легенд авангарду: пласкі торси з білого мармуру Олександра Архипенка 1914 року, невелика супрематична композиція 1916 Казимира Малевича. Супрематизм він розумів як досконалість.
Василь Єрмілов, на думку західних мистецтвознавців, є дизайнером світового рівня. Останні роки він мешкав на горищі в Харкові і називав своє житло «машиною для життя». Метр вважав свої інструменти продовженням рук і очей. Робота 1914 року «Булка» — символ наповненості життям. У портреті Арлекіна 1924 року художник використав дерев’яні кольорові площини. У 1989 році інша конструктивістська композиція Єрмілова була оцінена на «Сотбіс» у 120 тисяч фунтів стерлінгів.
Віктор Пальмов розглядав малярство як кольорове дійство, що і заявлено в роботах «Варіація на тему Гогена» та в «Автопортреті з дружиною».
Кубофутурист Олександр Богомазов наголошував, що «мистецтво — бездоганний ритм». Чорний квадрат на білому тлі з’явився вперше в 1914 році у трактаті Богомазова як «найбільш викінчена форма». Його невелика прямокутна робота «Космос» (1910) — як віконце у космос художника.
Рами викликають асоціації
Дивують прості та суворі рами картин. І як їх не замінили в час тотального гламуру? Рами викликають певні асоціації не тільки з естетикою, а й із життям авангардистів за радянської влади. Окрім музеїв на виставку делегували твори з власних колекцій Ігор Диченко, Ігор Воронов та Дмитро Горбачов. У музеях країни лишилося мало робіт українського авангарду, бо вони несли іншу ідеологію бачення світу і людини в ньому. Їхні твори нищили, митці, яких не розстріляли, існували на межі виживання, поодинокі виїхали за кордон і там займалися улюбленою справою, впливаючи на світове мистецтво.
Виставка триватиме до 29 червня. Вартість вхідного квитка від 20 до 50 гривень.
ДОВІДКА «УК»
Поняття «український авангард» як певний художній феномен ввів у вжиток французький мистецтвознавець Маркаде у 1980 році. А перша виставка авангардистів в Російській імперії відбулася 1910 року в Одесі та Києві. Їхні роботи цінували меценати Терещенки, пізніше їх підтримував нарком Скрипник. В ті часи митці рухалися в єдиному європейському поступі мистецтва. Сталінська культурна політика з 1929 року директивами і кулями знищила цю єдність.
Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»,
Світлана СКРЯБІНА
«Урядовий кур’єр»
(фото)
Ми в Google+