Щороку в передостанній день серпня у світі відзначають Міжнародний день жертв насильницького зникнення, або просто День зниклих безвісти. Його встановили згідно з резолюцією Генасамблеї ООН від 21 грудня 2010 року за активної підтримки міжнародних правозахисних організацій та Червоного Хреста.

Здебільшого насильницькі зникнення стаються з відома, а то й за активної підтримки держави. За останні роки у понад 80 країнах жертвами насильницького зникнення стали понад 50 тисяч людей. Насильницькі зникнення, які раніше асоціювалися тільки з режимом військової диктатури, нині можуть виникати у складних ситуаціях внутрішніх конфліктів. Переслідування захисників прав людини, родичів потерпілих, свідків і адвокатів, які займаються випадками насильницького зникнення, — все це спричиняє серйозне занепокоєння організацій, які відстежують дотримання прав людини у світі.

З огляду на війну на сході України та російську окупацію Криму Міжнародний день жертв насильницького зникнення набув актуальності й для України. Звичайною справою стала практика викрадення російськими спецслужбами людей у Криму, насильницьке зникнення українських активістів на окупованих сепаратистами територіях Донбасу, порушення прав людини на не підконтрольних Україні територіях.

Усі пов’язані з Україною та її громадянами аспекти цієї складної справи окреслила на прес-конференції перший заступник Голови Верховної Ради, представник України у гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи із врегулювання ситуації на Донбасі Ірина Геращенко.

«У пошуку безвісти зниклих час завжди працює проти. Що більше років, місяців, тижнів віддаляє нас від трагедії, то більше зникають свідки, артефакти. Тому тут важливо виграти час. На жаль, через деструктивну позицію РФ та її маріонеток з так званих ОРДО і ОРЛО в Мінській групі ми так само не просунулися в надзвичайно важливому для нас питанні — створення механізмів пошуку зниклих безвісти за участі Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні, Росії й запрошення туди «товаріщєй», які де-факто є на окупованих територіях», — заявила фахівець.

Складно спілкуватися зі стороною, яка вперто не бажає визнавати себе учасником конфлікту, повторюючи мов папуги завчену фразу:  «настамнєт». «Хоч росіяни, зокрема потєряшки-військові, перебувають і в українських тюрмах та просять Путіна: «забєріте на родіну, не бросайтє нас». Для Росії надати експерта в таку групу — це визнати, що вони там є. І тому цю роботу вони свідомо блокують», — цитує Укрінформ слова Ірини Геращенко.

Натомість українська сторона наполягає на створенні механізму пошуку зниклих безвісти аналогічно тому, який раніше було створено у Грузії, — за участю МКЧХ та представників РФ. Адже для нашої сторони дуже важливо так само відстежити долю кожного зниклого і вшанувати пам’ять. Тут важливо уникати політизації. Тому наші завжди передають ідентифіковані тіла рідним і на тимчасово окуповані території, і до Російської Федерації.

«Лише торік ідентифіковано 71 особу, 18 тіл загиблих передано на тимчасово окуповані території. Українська сторона ставиться до питання пошуку та ідентифікації тіл як до гуманітарного питання. Якщо ми ідентифікували тіло або його останки, його потрібно передати родині для поховання. 7 лютого цього року тіла двох загиблих ми вже передали країні-агресору. На жаль, подібного від РФ не бачимо — там і про своїх людей не дбають, і українців катують», — із сумом зазначила народний депутат.

 «Думаю, жодна сторона не зможе усвідомити масштаби трагедії, кількість загиблих і зниклих до закінчення цієї війни, — резюмувала Ірина Геращенко. — Ми не маємо повної інформації з окупованих територій».

А до переліку людей, яких розшукують через Об’єднаний центр з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб, заручників та встановлення місця перебування безвісти зниклих у зоні проведення АТО і ООС, внесено 294 зниклих безвісти. Серед них чимало цивільних.

На сьогодні Міжнародний комітет Червоного Хреста має обмежений доступ до окупованих територій. За всі ці роки його представників жодного разу не допустили в тюрми, де утримують українських заручників і політв’язнів. За оцінками МКЧХ, нині не ідентифікованими залишаються понад 1000 тіл. І цілком очевидно, що ці люди перебувають у розшуку.

Щодо ухваленого раніше Закону «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», Ірина Геращенко наголосила, що уряд має імплементувати його норми: «Згідно із законом, протягом трьох місяців після його підписання, тобто до початку листопада, має бути створено комісію, в яку входитимуть урядовці, які повинні активніше займатися питаннями допомоги родинам, соціальними гарантіями, пошуком, і, звичайно, представники неурядового сектору, громадських організацій».

Має бути створено і єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а саме пов’язаних із війною. «Думаю, що ми побачимо список значно більший, ніж 294 особи. Очевидно, що масштаб трагедії більший», — цитує УНІАН слова Ірини Геращенко. 

Відділ новин
«Урядового кур’єра»