Згадаймо, як кажуть про особу, яка дуже часто вживає нецензурну лексику. Правильно. Іронічно уточнюють, що ця персона не лається, а просто розмовляє тими брутальними словами. Приблизно так характеризується і російська дезінформація, що поширюється світом. Ні, наші сусіди не перебріхують усе і вся. Вони все бачать у викривленому ракурсі й підозрюють у «теорії змов» навіть своїх ситуативних чи інших спільників. Причому спотворюючи об’єктивну інформацію і вигадуючи натомість бридкі фейки, носії цього явища шукають «законні» причини для розв’язання інформаційних воєн. Вони лицемірно скиглять, що вдаються до дезінформації та пропаганди, бо змушені захищатися від ворогів у всьому світі.

На фейковому фронті не без окремих змін

Про масштаби кремлівської пропаганди говорити зайве: вона скрізь. А ще одним підтвердженням її навали те, що у Європі та всьому світі змушені тримати оборону від цих дезінформаційних атак. Зокрема на передньому краї інформаційного фронту перебуває сайт Euvsdisinfo, який у 2015 році створили і дотепер ведуть фахівці оперативної групи із стратегічних комунікацій зовнішньополітичної служби Євросоюзу.

Само собою, серед головних тем, про які дезінформували прокремлівські ЗМІ минулими тижнями, — коронавірусне лихо COVID-19. «Серед 55 дезінформаційних повідомлень, які ми відстежували на тижні, 31, як і раніше, присвячено коронавірусу. Окрім звичної теорії про те, що коронавірус буцімто використовують для досягнення «світового панування» або це «операція Заходу», ми помітили нову — про «втрату суверенітету». Американські лобісти змусять Польщу купувати більше зброї, аби допомогти економіці США, яка переживає важкі часи. Іншими словами, коронавірус використовують для дезінформації, аби дискредитувати опонентів», — йдеться у звіті експертів сайту.

Взявшись за таку актуальну тему, росіяни (у це навіть важко повірити) якийсь час навіть зменшили кількість пропагандистських токсичних викидів про Україну. Неймовірно, та факт: траплялися тижні, коли кількість дезінформаційних повідомлень про Україну зменшувалася аж до чотирьох. Уявляєте?

Утім, рано радіти. Далі сусіди повернулися до звичної практики. «Проте на цьому тижні було цілих 16 випадків. Деякі з них стосувалися звичних тем, таких, як Євромайдан, загибель МН17 і війна на сході України. Є також повідомлення, мабуть, навіяні епідемією, в яких запевняють, що американські секретні лабораторії в Україні могли «спровокувати спалах холери», а ще що США почали підтримувати Євромайдан через наміри «закрити біолабораторії в Україні», — звертають увагу експерти Euvsdisinfo.

Певна річ, наближення 9 травня та відзначення 75-ї річниці перемоги над нацизмом також дуже позначилося на тематиці кремлівських рупорів дезінформації. Один із прикладів — події у Празі довкола демонтажу пам’ятника радянському маршалові Іванові Конєву. Чим мотивувала легальне і офіційне рішення муніципальна рада району Прага-6? Насамперед тим, що відомий воєначальник в очах жителів Праги — не тільки визволитель у 1945-му: чеські історики оперують фактами, що Іван Конєв на початку травня 1968 року очолював радянську військову делегацію, спрямовану у Прагу для підготовки військового вторгнення до Чехословаччини і придушення «Празької весни».

А поки історики вивчають і звіряють документи тощо, російським ЗМІ вже давно все відомо. Вони беруться переконувати жертв пропаганди в тому, що: а) демонтаж пам’ятника «суперечить національним інтересам Чеської Республіки»; б) таке рішення образливе (?) стосовно «спільної американсько-російської боротьби проти коронавірусу»; в) і взагалі рішення про демонтаж «ухвалило Посольство США в Чехії».

Прикро, але пропаганду та відверту брехню про Другу світову війну, цілеспрямовано і послідовно штамповану в РФ, активно поширюють і з території України. Ідеться насамперед про анексований Крим та окуповані райони Донбасу. Та що казати про окуповані території, якщо навіть у столиці України п’ята колона цілком легально енергійно виконує ті самі директиви і відверто спекулює на подіях Другої світової та Дня Перемоги.

Приклади? Увімкніть окремі телеканали. Їхні власники, а також чимала кількість вітчизняних політиків діють так, ніби це не їм, дітям і внукам солдатів, які загинули у війну, і всім ще тоді живим ветеранам України публічно плюнув в очі кремлівський геополітик, заявивши, що у тій страшній війні перемогли б і без України.

Українські проросійські ЗМІ, якими володіють і контролюють впливові представники п’ятої колони, без вагань підхопили міфи про війну та Україну, тиражувати які Москва взялася ще років 15 тому. Головний міф від російських пропагандистів: українці воювали на боці фашистів, а тепер зробили національними героями очевидних спільників Гітлера (йдеться про Степана Бандеру, Романа Шухевича та ін.), обрали собі «бандерівський» прапор, а тому закономірно до влади в Києві прийшли фашисти.

Такими звинуваченнями оперативно відреагували «брати» на Помаранчеву революцію і те саме заволали під час та після Майдану. Цинізм ситуації полягає в тому, що сусіди раптом «забули» про російського зрадника часів війни генерала Власова і цілу РОА, яка справді воювала на боці Гітлера. До того ж зрадники-«власовці» йшли у бій проти Червоної армії під триколором, який тепер в РФ є державним стягом і його використовують під час військових парадів та інших заходів до Дня Перемоги. Тому як каже народна мудрість: «Чиє б гарчало, а чиє б мовчало».

Не менш поширений російський міф: в Україні скасували День Перемоги. Цей фейк також примітивний, довгограючий, і українці вже давно пересвідчилися, що він не має нічого спільного із правдою. 9 травня було червоним днем в нашому календарі.

Проте антиукраїнські діячі вперто повторюють кремлівську методичку, підготовлену не без головних прийомів пропаганди від сумнозвісного доктора Геббельса: «Безкінечно повторювати політичну тріскотню, бо важко не піддатися її магії». Мабуть, немає нічого дивного, що недавно цю брехню знову повторював один з вітчизняних проросійських політичних довгожителів: «Відмова від святкування Дня Перемоги 9 травня смердить фашизмом!» А потім пафосні заяви на цю тему зробили його молодші колеги по антиукраїнській ідеологічній зброї, які за вказівками із сусідньої держави насаджують в Україні кремлівські проєкти «Безсмертний полк» чи «Георгіївська (гвардійська) стрічка». Бо справжня мета цих заходів, на жаль, — аж ніяк не шанобливе ставлення до загиблих учасників Другої світової війни та ще живих ветеранів, а «політична тріскотня» про «погану» Україну, яка буцімто не дозволяє навіть згадувати українських солдатів Перемоги.

А на окупованих територіях Донбасу, звичайно, не без дозволу Кремля взагалі спаплюжили пам’ять захисників Вітчизни 1941—1945 років. Бо вже кілька років поспіль на акціях «Безсмертний полк» поряд із фотопортретами учасників Великої Вітчизняної війни несуть зображення… загиблих бандитів і терористів, якими є «герої ДНР» Моторола, Гіві та Захарченко.

Кремль сказав: «За Родіну!» За чию?..

«Донбас ніхто не ставив на коліна!» — написав у одному з віршів у грізному 1941 році тутешній пролетарський поет Павло Безпощадний. На жаль, не збулося. І 1941-го, і особливо 2014-го, відколи частина Донбасу перебуває під проросійською окупацією. Серед окупованих вже шість років перебуває й Горлівка, де поховано поета. Тобто його промислове місто також серед населених пунктів, які опинилися на колінах. Тут закрито і розграбовано шахти і заводи, безробіття, затримка мізерних зарплат тим, кому вдалося працевлаштуватися, комендантська година, жахлива демографічна ситуація, зростання злочинності. Зате довкола триколірні прапори «ДНР» та Росії й пропаганда, пропаганда, пропаганда. Людей, більшість яких ледве зводять кінці з кінцями, вперто переконують, що «на Україні» жити набагато гірше. І мовляв, саме з цієї причини «укропи» хочуть загарбати Горлівку, Донецьк, Макіївку чи Єнакієве, аби й собі нарешті пожити «по-людському».

Маячня? Так, але вона вже нікого не дивує. Потроху звикли. А деякі зразки пропагандистських перлів напередодні 9 травня таки вразили навіть звиклих до огидних ідеологічних нечистот донеччан. Отже відгадайте, шановні читачі, чому в нашій країні, як і у більшості країн світу 8 травня — тільки День пам’яті та примирення, а 9 — День Перемоги буцімто не відзначають? Та тому, що зокрема для України це не свято, а скорботна дата, оскільки… Червона армія перемогла фашистський режим. Цю огидну й цинічну версію, схоже, розкручуватимуть і надалі, а доки один з її перших ретрансляторів — «депутат народної ради ДНР» Владислав Бердичевський спробував презентувати це в жанрі чорного гумору: «Нащадки нацистських спільників скоро тужитимуть за передчасно зниклими їхніми німецькими господарями і ридатимуть над фото невинно убієнного пана Гітлера».

У Донецьку з нагоди 75-річчя спільної перемоги над нацизмом стахановськими темпами кинулися вшановувати «товариша Сталіна». Як уже писав «УК», спеціальним розпорядженням лідера «республіки» на всіх заходах поряд із назвою міста Донецьк активно вживали й стару — Сталіно. Ще тут випустили поштову картку №1 «Рік Великої Перемоги» із маркою — портретом Й. Сталіна та червоними закликами на сірому тлі «За Родіну! За Сталіна!»

Це ще один переконливий доказ нищівної перемоги російської ідеології та пропаганди над здоровим глуздом і навіть інстинктом самозбереження багатьох жителів українського Донецька. Бо вони, навіть самі не усвідомлюючи, вже шість років воюють проти України за російську «Родіну» і власними зусиллями й російською зброєю знищують і ведуть до остаточної загибелі свою справжню малу батьківщину — Донбас. Тому для них інформаційна війна від РФ стала навіть страшнішою за «третю світову», якою їх досі лякають підступні російські куратори і «брати».