Що робити, коли наш двигун — серце — перекачує кров справно, а судини не справляються зі своїм завданням? Як боротися із сезонними, погодними та іншими специфічними проявами в судинній системі людини? На ці та багато інших запитань відповідає начальник клініки судинної хірургії Головного військово-медичного клінічного центру Київського військового госпіталю, ангіохірург вищої категорії полковник медичної служби Володимир РОГОВСЬКИЙ.
— Володимире Михайловичу, перше запитання як до хірурга. Оперуєте часто?
— У рік близько трьохсот операцій роблю особисто я, майже третина з них складні, інші меншої складності. Загалом у клініці за рік виконується майже 1000 операцій. Наші пацієнти не лише офіцери та члени їхніх родин, воїни строкової служби та контрактники, а й інші громадяни країни.
— У вашій клініці надають допомогу при будь-яких захворюваннях судин?
— Усіх пацієнтів можна умовно поділити на дві основні категорії: в одних — хвороби вен, у других — артерій. Із захворюванням вен звертаються частіше, найбільший потік пацієнтів із варикозною хворобою. Серед пацієнтів із захворюваннями артерій здебільшого звертаються з діагнозами «облітеруючий атеросклероз» та «діабетична ангіопатія». Крім того, бувають нестандартні випадки, коли звертаються пацієнти з травмами судин або з пухлинами, що охоплюють судини, гострими тромбозами.
— Бувають періоди, коли операцій більше?
— Так, сезонний чинник має значення: менше за допомогою звертаються влітку, коли період відпусток. Та й загалом, при деяких захворюваннях судин нижніх кінцівок краще оперувати не в спеку, а в більш прохолодний період.
— З чого починаються проблеми із судинами, чи причетна до цього спадковість?
— Спадковий характер мають захворювання вен. Вважається, що майже половина населення Землі страждає на них у більшому чи в меншому ступені, до 30% європейського населення мають проблеми у вигляді варикозної хвороби або ретикулярного розширення вен. Це вже та категорія людей, які стають нашими пацієнтами, тобто потребують хірургічного лікування.
Проблеми із судинами виникають рано чи пізно, бо свою роль у цьому відіграють життєві чинники: спосіб життя людини, її навантаження, активність, відпочинок, якість харчування. Серед жінок варикозна хвороба зустрічається значно частіше і максимально проявляється під час виношування плоду та після пологів. Є і професійні захворювання, зокрема у тих людей, які на роботі працюють стоячи. Наприклад, вчителі, хірурги, перукарі. Шкідливе також і тривале сидіння за комп’ютером — це теж може позначитися на стані судин нижніх кінцівок.
До окремої категорії належать спортсмени, оскільки у професійному спорті часто навантаження можуть навіть виходити за межі людських резервів. Водночас заняття фізкультурою, активний спосіб життя йдуть на користь.
Так, при захворюваннях артерій спостерігаються атеросклеротичні враження. Тут дуже велике значення має спосіб харчування. Повинна бути помірність у їжі, не слід переїдати, особливо на ніч. Треба якомога менше вживати їжу, перенасичену холестерином, — м’ясні страви, а також всілякі делікатеси, багато яєць, майонез, плавлені сири. Загалом можна сказати так: щоб бути здоровими, треба харчуватися, як бідні люди. Тобто надавати перевагу рослинній їжі. Якщо відсутні захворювання серця і нирок, — у достатній кількості вживати рідину.
— Що відбувається, якщо не почати своєчасного лікування?
— Для кожного захворювання момент, коли потрібно починати лікування, індивідуальний. Гірше, коли людина доводить свою хворобу до ускладнень. Наприклад, варикозна хвороба може тривати і 10, і 20 років. Окрім косметичних проблем, може не давати негативних проявів. Тобто пацієнт не скаржиться на набряки, болі, судоми. Та з часом можуть виникати ускладнення — вени тромбуються. А це може спричинити навіть летальні випадки — тромби відриваються і з током крові потрапляють у серце і легені.
Якщо прогресує варикозна хвороба, утворюються трофічні виразки. Людина стає менш працездатною і, щоб її вилікувати, потрібно набагато більших зусиль і фінансових затрат. Тому своєчасне звернення має велике значення для хворих, в яких «закриваються» артерії.
Скажімо, один із пацієнтів, у якого закрилися артерії таза, що несуть кров до нижніх кінцівок, упродовж двох місяців намагався лікуватися то магнітотерапією, що викликало омертвіння шкіри у паховій ділянці, то голодуванням. І тільки після того, як нога почала боліти так, що він не міг спати, почалася гангрена однієї стопи і відкрилася рана в паху, він потрапив до мене на огляд. Після обстеження нам стало зрозуміло, що треба робити біфуркаційне аорто-стегнове шунтування, тобто протезування від аорти в нижні кінцівки. Додаткове обстеження виявило виразку шлунку та 12-палої кишки. А це було першим протипоказанням до того, щоб робити йому цю операцію. Поки ми вилікували йому виразку, минуло більше двох тижнів. Другою перешкодою для операції була пахова некротична рана, в ділянці якої потрібно було вшивати протез, і на тлі ішемії вона фактично не піддається лікуванню.
Тобто цей пацієнт потрапив у майже безвихідне становище. Якщо чекати, поки загоїться рана, минуло б ще багато часу, і він би помер від сепсису. Тож мені довелося ризикувати. Я вивів протез не в ділянку тієї рани, а вшив в іншому місті, де не було інфікування. На другу ногу вивів протез, де не було істотних змін, але все-таки був ризик, що цей протез може нагноїтися і ми можемо його втратити через інфекційні ускладнення. Та проте два тижні потому ноги ожили, пацієнт почав нормально спати, розпочався процес відновлювання. Усе це я кажу до того, що треба своєчасно звертатися до лікарів. Якщо б цей пацієнт до мене звернувся впродовж кількох днів або навіть тижня після того, як йому стало погано, то не було б ланцюга тих подій і ускладнень.
— Якщо вже судинне захворювання діагностовано, краще його лікувати стаціонарно?
— Лікування відбувається за показаннями в кожному окремому випадку. При варикозній хворобі, якщо потрібна хірургічна операція, це має бути тільки стаціонарне лікування. Особливо, коли хвороба виражена і має прояви такого ступеню, що операція обов’язкова. Тобто тут не можна обійтися іншими методиками, які нині часто використовують комерціалізовані клініки. Стаціонар дасть змогу зробити операцію повноцінно, на лікування піде день-два.
При поверхневих тромбофлебітах, особливо тих, що поширені до рівня коліна, тобто на гомілці, можна лікуватися амбулаторно. Якщо ж поверхневий тромбофлебіт поширюється вище коліна на стегно, то він потребує стаціонарного лікування і навіть невеликої операції, щоб попередити попадання тромбів у глибокі вени. Якщо ж тромбофлебіт глибоких вен, то, як правило, це завжди показання для стаціонарного лікування. Враховуючи сучасні методики, воно також може бути не дуже тривалим — до десяти днів. А далі пацієнт переходить на таблетовані ліки і продовжує лікування в амбулаторних умовах.
— Окрім уже названих, які операції більшої складності доводиться робити?
— Більш складні операції частіше стосуються артерій. Доводиться протезувати судини, відновлювати прохідність артерій шляхом шунтування, протезування, видалення тромбів, тобто виконувати якісь реконструктивні операції на артеріях, щоб відновити кровообіг в якомусь сегменті.
З боку вен деколи нам теж доводиться робити більш складні операції, зокрема, коли утворюються флотуючі тромби, що у глибоких венах, вони мають нестійкий характер і можуть відриватися. Такі тромби ми намагаємося з вен видаляти, це теж із розряду складних операцій. На ранніх стадіях тромбозів глибоких вен у клініці використовується методика тромболізису (розчинення тромбів).
Також до складних належать операції на черевній аорті, артеріях шиї, підключичної ділянки, артеріях таза і нижніх кінцівок. Тобто, крім коронарних (сердечних), фактично на всіх артеріях і венах, які є в організмі людини, можливе виконання операцій у нашій клініці.
На самому серці у нас операції не виконуються, адже це справа кардіохірургів і потребує апарату штучного кровообігу. У нас поки що такої клініки немає, але, сподіваємося, що буде, оскільки неодноразово вже обговорювалося питання щодо створення кардіохірургічного центру Міністерства оборони. Адже госпіталь має свої переваги — це багатопрофільний заклад, тобто фактично всі запити пацієнта можна вирішити в одному закладі.
— Чи застосовується в судинній хірургії не таке болісне ендоскопічне лікування?
— Так, у нас опановано ендоскопічне втручання при задавненій формі варикозної хвороби (коли бачимо зміни на шкірі гомілок, тоді є висока ймовірність поганого загоєння після операції). В другому випадку ендоскопічне втручання застосовуємо при синдромі Рейно (ангіотрофоневроз), коли видаляються грудні симпатичні вузли без розрізу грудної клітини.
— Які нові методи або технології лікування практикуються в Центрі?
— Щодо лікування вен у нас в госпіталі з нових методик застосовується лазерна абляція при лікуванні варикозного розширення вен, але це переважно стосується незадавнених випадків.
До нових методів можна віднести й різні способи склерооблітерації вен, тобто склерозування для покращення косметичного ефекту. Нами опановувалися і виконуються операції на артеріях, які кровопостачають головний мозок, хребцеві артерії, сонні артерії, плечо-головний стовбур. Протезування також відносно новий метод. З’явилися нові протези, які почали застосовуватися для операцій і раніше не було у клініці і в Україні.
— Чи дає змогу фінансовий стан закладу йти в ногу зі світовою медициною?
— Госпіталь на достатньому рівні забезпечений сучасною технікою. У нас є апарат МРТ зі всіма можливими функціями, два комп’ютерних томографи. Відділення рентген-кардіоваскулярної хірургії оснащене апаратом, який дає змогу досліджувати всі магістральні судини. Ми маємо великий парк ультразвукової техніки. Безпосередньо в нашій клініці практично кожен лікар володіє портативним апаратом для дослідження судин, до якого ми маємо доступ цілодобово. Щодо цього, на мою думку, госпіталь має одну з лідируючих позицій.
Також фінансування значним чином відбувається за рахунок нашої комерційної діяльності: як мінімум половина пацієнтів у клініці платять за лікування. Ці кошти використовуються на медикаменти, на утримання пацієнтів, оснащення госпіталю, на поповнення матеріальної бази для проведення ремонтів тощо.
— Які ваші власні наукові пріоритети?
— Пишу дисертацію на тему «Ускладнення аневризми аорти». Це досить складний і проблемний напрям у судинній хірургії, багато пацієнтів із аневризмами аорти, особливо ускладненими, помирають.
Тетяна ДЕЛІМАРСЬКА
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Володимир РОГОВСЬКИЙ. Народився у 1965 році. Закінчив Воєнно-медичну академію ім. С. М. Кірова (м. Санкт-Петербург) та Українську воєн-но-медичну академію. З 2005 року — начальник Клініки судинної хірургії
Київського військового госпіталю, полковник медичної служби, ангіохірург вищої категорії, автор 57 наукових праць, 2 патентів на винаходи.
Ми в Google+