Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) оприлюднило дослідження «Земельна корупція: топ-30 корупційних ризиків та шляхи їх подолання». Зауважимо саме на останніх словах: фахівці агентства не лише перелічили способи, якими землі (не лише сільськогосподарські, а й іншого цільового призначення) стають джерелом особистого збагачення тих, хто причетний до їх виділення чи розподілу. Автори дослідження вказали на засоби, якими протизаконні діяння можна припинити.

Винахідливість махінаторів

Вигадливість злочинців у земельній галузі багата. Перелічити всі способи, які застосовують земельні махінатори, нема змоги — дослідники нарахували їх аж 30, і це ще не повний перелік, а лише найпоширеніші. Аби розповісти про всі детально, потрібна ціла книжка. Ми ж наголосимо на деяких.

Наче призначене для розвитку корупції положення Земельного кодексу про безоплатну приватизацію земель державної та комунальної власності. Наприклад, такий поширений вид незаконних оборудок, як безплатна передача земельних ділянок фіктивним будівельним кооперативам. Таку передачу, згідно із Земельним кодексом України, здійснюють за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Тож підприємливі ділки звертаються до відповідних органів із заявою про безплатне відведення земельної ділянки під забудову, а водночас вступають у змову із приватними будівельними компаніями. Після отримання ділянки ті, хто подавав заяву, виходять з кооперативу, залишається справжній забудовник.

Є тут і третя сторона — посадовці органів влади, що відвели таку ділянку, попри неприховані ознаки злочинної оборудки. Корупційний інтерес із їхнього боку простежується.

Не менш, якщо не більш корумпована процедура — зміна цільового призначення земель. Контроль такої процедури не регламентовано жодними нормативними документами, тож її здійснення цілковито залежить від волі конкретного посадовця, якщо належно заохотити його до прийняття потрібного махінаторам рішення.

Головне, що така процедура безоплатна, хоч вартість ділянки після зміни її цільового призначення може зрости у десятки чи навіть сотні разів. Тож НАЗК пропонує запровадити процедуру зміни цільового призначення земель зі сплатою до бюджету різниці їх вартості до і після зміни. Тоді охота до махінацій одразу відпаде.

Ще одна злочинна схема — укладання договорів про так званий спільний обробіток ділянки (спільну діяльність). Ним користуються недоброчесні керівники підприємств та організацій, що мають право постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній чи комунальній власності. За даними Держгеокадастру, цей статус нині мають понад 757 тисяч га земель сільськогосподарського призначення.

Розпоряджатися такими ділянками власники права постійного користування нібито й не можуть, натомість можуть із вигодою для себе укласти договір із суб’єктом господарювання — той обробляє землю, отримує зиск, частиною його ділиться з керівником державної установи, від імені якої укладено договір, держава не отримує нічого. Як зауважують у НАЗК, інформацію про такі договори ніде не розміщують, тож хто насправді господарює на державних чи громадських землях, на яких підставах, і хто отримує прибуток, з’ясувати неможливо.

До цієї схеми дотична ще одна: протиправна забудова на землях, переданих підприємствам та установам на правах постійного користування. Як діє ця схема, неважко зрозуміти, якщо згадати про попередню. Діяльність махінаторів полегшує те, що у законодавстві чітко не зазначено, що дозволено правом постійного користування, а що ні.

Сюди ж зарахуємо відмову від права постійного користування земельною ділянкою на користь третіх осіб (як правило, з ними вже укладено змову). Тут корупційний чинник простежується навіть у самому формулюванні складу злочину.

Корупція у чистому вигляді

Ще одна схема трохи відрізняється від попередніх, тут змови із приватними суб’єктами нема, наявна лише корупція у чистому вигляді. Річ у тім, що чинна процедура безоплатної приватизації земельних ділянок не передбачає наявності відкритих даних про такі ділянки. Претендент має знайти собі ділянку самостійно. А якщо занести певну суму розпорядникові такої інформації, то матимеш потрібні відомості.

За саме відведення ділянки треба заплатити, інакше можеш її й не отримати. Якщо ж орган місцевого самоврядування все одно не погоджується відвести ділянку, то його рішення можна підробити — його не виносять на голосування, не оприлюднюють, а у протоколі воно з’являється!

А оскільки будь-якого обліку земель, відведених для безплатної приватизації, не ведуть, то цілком можливо одній і тій самій особі отримати ще одну ділянку. Її намагаються якнайшвидше перепродати — мораторій на такі ділянки не поширюється. Тоді повернути цю землю в державну власність вже не можна. Певна річ, провідну роль у цих махінаціях відіграють посадові особи органів місцевого самоврядування.

Однак і головна установа, яка мала б здійснювати наглядові функції в галузі землеустрою, Держгеокадастр, сама не без гріха. Це стосується землевпорядників — чинна процедура видачі та анулювання їхніх сертифікатів така, що дає змогу позбавити ліцензії чесного землеміра з надуманого приводу, натомість без проблем видати її слухняному спільникові земельних махінаторів. Адже чітких підстав для цього законодавство не містить, як і перелік вимог до кандидата у землевпорядники.

Це вирішує кваліфікаційна комісія, склад якої затверджує Держгеокадастр і він же контролює її діяльність. Як зазначають у НАЗК, в архівах загадково зникають акти на землю, видані з 1993-го по 2003 рік і не внесені в загальну базу Держгеокадастру. Хто цим займається, як не чиновники згаданого відомства?

Три чинники корупції

Це далеко не все, але досить, аби зрозуміти, що поєднує всі перелічені схеми земельних махінацій і багато інших. Це три чинники: недосконалість законодавства, брак чіткої й всеосяжної системи обліку земель та недоброчесність посадовців. Без їхньої участі жодну зі схем неможливо було б реалізувати.

Тож аби Україна перестала претендувати на звання світового центру корупції, НАЗК пропонує вжити не так уже багато заходів. Передовсім скасувати положення Земельного кодексу про безоплатну приватизацію земель державної та комунальної власності, через яке з 2013-го до минулого року вивели з державної власності понад 700 тисяч га земель. Тож в агентстві пропонують для державної підтримки незахищених верств населення розробити інші способи.

Земельні торги, вважають у НАЗК, слід перевести в електронну форму, яка унеможливлює особисті контакти між учасниками та організаторами торгів, а функції контролю у сфері землеустрою передати від Держгеокадастру до органів місцевого самоврядування (щоправда, на нашу думку, і там сидять люди не завжди безгрішні, крім того, такий контроль потребує спеціальної кваліфікації). А ось що безсумнівно: слід налагодити чіткий облік земельних ділянок, зокрема безплатно приватизованих, орендованих і державних, переданих у постійне користування, забезпечити вільний доступ до такого реєстру. На державних землях, переданих у постійне користування, слід заборонити всяку спільну діяльність та інші способи використання ділянок тими, кому їх не передавали.