Обрати назву для спектакля «Джихад» і присвятити його феномену, який викликає жах в Європі — на це треба було наважитися. Колишній поліцейський Ісмаель Саїді вдався до ризику.
Спочатку передбачалося, що спектакль про трьох брюссельских молодиків, які вирішили поїхати на війну до Сирії, буде продемонстрований не більше 5-ти разів. Однак, згодом, понад 6 з половиною тисяч школярів записалися на його перегляд у рамках державного плану боротьби з радикалізацією в школах.
«Кого мені нагадують ці персонажі? Вони частинки мене самого. У мене теж були такі ідеологічні пошуки, я пережив іслам, який нам нав’язують, і в якому все заборонено. Я наївний, як і персонаж Реда, який найбільше схожий на мене.
Коли я був підлітком, до мене погано ставилися, як до сина імігранта, який залишаєтеся ізгоєм», – каже нинішній режисер спектаклю Ісмаель Саїді.
Сміливість спектаклю полягає і в намаганні сміятися над усім: догматизмом, створенням образу жертви, звичайним расизмом та нетерпимістю. Наразі вистави відбуваються ледве не щодня, сам спектакль визнаний суспільно-корисним, а головні глядачі — учні середніх шкіл.
«Ми розуміємо, що це розповідає їм про людей молодих і не дуже в популярній манері. Це не театр еліти, це — народний театр в благородному розумінні цього слова. Це дає можливість людям зрозуміти, посміятися, поплакати, тому що їх захоплює п’єса. Думаю, що її основна роль зруйнувати штампи і стереотипи», – каже Ісмаель Саїді.
«Це доводить, що в Корані не вчать лише поганим речам, є і гарні речі, Коран не закликає іти на війну, це люди вигадують це», – каже ця дівчина.
«Ми отримуємо багато мейлів від молоді, які кажуть: так, я теж зустрічався з дівчиною-єврейкою, і моя мати була проти, і не лише через те, що казали про євреїв. Тож, якщо я вихожу звідси з меншою нетерпимістю, і зрештою більш толерантним — це вже перемога», – каже Ісмаель Саїді.
Тепер режисер має плани представити свою виставу за межами Бельгії. Передбачається, що найближчим часом її зможуть побачити у Франції, Нідерландах і, можливо, у Марокко.
Ми в Google+