Історія цієї сім’ї вражає передусім стійкістю перед викликами долі. У 18 років Катя Рогатіна вперше відчула біль у нозі, звернулася до лікарів. Вони то гріли ногу, то робили масаж, то лікували хребет. Але чомусь забули зробити елементарний рентгенівський знімок. А як згадали, то майже 20 сантиметрів кістки стегна було знищено. Розвели руками: мовляв, медицина безсила. Діагноз «саркома Юінга» пролунав як вирок, адже це найагресивніша злоякісна пухлина.
Далі була операція: вживляли в ногу металевий стрижень в одній з київських клінік. В її успіх вірила тільки Катя та її мама. До всіх проблем зі здоров’ям додалась нова — у дівчини діагностували асцит. Мамі сказали готуватися до найстрашнішого, та вона не втратила надії. Після походів до бабусь та екстрасенсів жінки поїхали до Свято-Успенської Почаївської лаври, де провели два тижні в молитвах. Що саме стало причиною одужання — віра чи нові терапевтичні заходи, не відомо.
Коли Катя з’явилася перед лікарями без асциту, вони не знаходили пояснення стрімкому поліпшенню її стану. Так дівчина увійшла в місцеву історію медицини як унікальний випадок, раніше не описаний ні в теорії, ні в практиці. Її історія тепер фігурує в наукових доповідях і працях.
Я вперше дізналася про неї від колеги-журналістки, розробника цікавих соціальних проектів Тетяни Жарєнової. На підприємстві «Літопис» познайомилася і з Катериною, яка вже майже рік працює тут менеджером зі збуту продукції. Постійно перебуваючи в лікарнях, Катя завжди мріяла про щасливий шлюб, дітей, коханого чоловіка. Залицяльників, до речі, у дівчини вистачало. З одним із них, що припав до душі, повінчалися і народили Вовчика і Ганнусю. — Мені лікарі забороняли навіть думати про пологи — це вирок, смерть, — ділиться Катя. — Підтримали тільки мама й одна лікарка. Вова народився здоровим, у визначений строк, і нашій радості не було меж. Але в чотири місяці після обов’язкових щеплень у нього виникло ускладнення — важка форма ДЦП. Тоді лише віра допомогла не розкиснути і продовжувати жити. Витрати на лікування зросли багаторазово. Нам тоді допомогли дуже багато людей, знайомих і незнайомих. Я вдячна їм усім.
Коли Катя народжувала Ганнусю, в реанімації вимкнулося світло і все обладнання. Лікарка здійснювала реанімаційні заходи доти, доки увімкнули запасний генератор. Доньку також одразу відправили до реанімації, вона не могла дихати самостійно. Тепер Вовчику десять років, Ганнусі — вісім. Дітки щирі, розумні, талановиті. Їхня головна мрія — допомогти матусі вилікуватися.
— Я вирішила розповісти цю історію в соціальних мережах, щоб усі дізналися про цих мужніх людей, — розповідає Тетяна Жарєнова. — Публікація набула резонансу. Згодом ми відкрили «Магазин малюнків Ганнусі Рогатіної», в якому з аукціону продавали роботи восьмирічної художниці. Вона попросила мене щось придумати, щоб заробити на лікування мами й братика. За перший розраховували отримати не більш як 100 гривень, а його придбали його за 350! А рекордна сума за картину Ганнусі — дві тисячі гривень. Нині 19 картин дівчинки продано майже за 14 тисяч гривень.
Тим часом десятирічний Вова також вирішив заробляти гроші мамі на лікування. Він розкрився як обдарований кулінар. «Ми почали міні-проект з Вовою Рогатіним, — продовжує Тетяна Жарєнова. — Наші відеорецепти із загальною назвою ГотоВО! (тобто готує Вова) розміщуємо у соцмережі. Кому сподобався рецепт, може відправити на картку Володимира символічні 20 гривень. За перші три дні глядачі надіслали 600 гривень».
Ми в Google+