Серед гостей були і представники міської влади з подарунками. «Нечасто випадає нагода бувати на таких особливих ювілеях, — каже секретар Рівнеради Андрій Грещук. — Особливий він тим, що ця людина пройшла всю війну і, як ніхто з нас, знає ціну миру. Тож бажаю ювілярові дожити щонайменше до 120 при доброму здоров’ї, родинному теплі й з м.jpg)
ирним небом над головою».
Щодо родинного тепла, то його в ювіляра, який має трьох дітей, вистачає. А ось здоров’я, каже, останнім часом трохи підводить. Доля ж бо ніколи не стелилася перед ним вишиваними рушниками. Навпаки, свій рушник вишивав самотужки. Народився 1914-го в далекому Оренбурзі, а дитинство провів на хуторі. Рано втратив батька, тож сам замінив його братові та двом сестричкам.
У 1942-му військкомат направив молодого батька-вдівця (перша дружина на той час померла, залишивши йому сина) в оперативний загін управління внутрішніх справ, який боровся з розрізненими частинами німецьких військ, що опинилися в тилу ворога. 1944-го, під час визволення Рівненщини, його було поранено, зазнав контузії. А по війні вів боротьбу зі злочинністю в УМВС області — 28 років поспіль.
Під час однієї з відпусток поїхав до рідних в Оренбурзьку область, там і познайомився з дівчиною. Тож на Рівненщину, що стала для росіянина другою домівкою, повернувся одруженим. 67-й рік щаслива пара росіян живе тут, у поліській глибинці, зовсім не почуваючись зайвими. Навпаки: до їхньої мудрості завжди дослухаються ті, хто поруч. Невтомний ветеран до 80 працював у спортшколі, продовольчому кооперативі та до 90 управляв будинком.
Каже, що до ста років варто прожити хоч би для того, щоб побачити свою родину щасливою та успішною. Як безцінні реліквії, береже бойові ордени Червоної Зірки та Богдана Хмельницького, 15 медалей за бойові заслуги. Але найбільше хоче миру. І категорично засуджує Путіна за війну.
Ми в Google+