У селі Легедзиному Тальнівського району на Черкащині Івана Купайла відсвяткували недавно, у день літнього сонцестояння. День цей обрали, посилаючись на наших предків, які це свято традиційно відзначали саме в такий час, а не в липні. Велелюддю не завадив і дощ, який тільки звеселяв учасників дійства. Традиційні знаки сонця на мокрій траві, купальське деревце, прикрашене  стрічками та бубликами, пишний ярмарок, де можна придбати сувеніри  — глиняні прикраси, солом’яні стрічки, посуд, майстер-класи з гончарства, соломоплетіння, витинанки, виготовлення ляльок-мотанок, звуки бубна, гармоні та скрипки — вся ця феєрія захоплює, змушує перейнятися духом Трипільської культури, яка колись так буйно розцвітала саме на цих чарівних просторах.

Та й показ етнографічного українського вбрання, яке доставили сюди з приватних колекцій та фонду музею Івана Гончара, навряд чи міг залишити когось байдужим.

Купальські ігрища біля ставка, про які повідав постріл гармати, незабаром заволоділи увагою всіх учасників свята. Куліш пахнув чимось неймовірно смачним, а казки Сашка Лірника були таємничо захопливими. Вогнище ж, яке розпалили з настанням присмерків, — то ціла казкова епопея, заради якої сюди приїхало чимало учасників свята.

Молода пара Ірина та Сашко з Києва, приміром, вірить у те, що купальське вогнище додасть щастя. Саме тому наречені й не розірвали свого рукосплетіння, стрибаючи через вогонь. Вінки, що їх пускали дівчата, пливли водою урочисто-значимо…

Фільми легедзинської кіностудії «Мальва» змушували дивуватися як історії та сучасності, так і талантам нашої української землі. Дехто з учасників цього свята без сцени та режисури до ранку шукав цвіт папороті. Хтось просто спілкувався з природою та людьми, занурювався у пласт давньої культури.

Позитивна енергетика всього середовища цієї унікальної території одного з найбільших поселень Трипільської цивілізації дала кожному з учасників свята потужний духовний заряд, поглибила усвідомлення нерозривності зв’язків поколінь.