На традиційний фестиваль «Homo Ludens» (людина, що грає) цього року до Миколаєва завітали 23 театральні колективи з чотирьох країн та різних областей України. Організатором виступив Миколаївський академічний художній російський драматичний театр, а керівником проекту — художній керівник театру, заслужений діяч мистецтв України та Росії Микола Кравченко. Тож фестивальні події розгорталися на основній та малій сценах російського театру та сцені Державного театру ляльок, де виступили Тульський, Мінський, Кишинівський, Луганський, Ростовський, Кіровоградський, Херсонський театри.
Фестиваль відкрився яскравим дійством — цікавою виставою «Ренесанс ХХ століття», виставкою Живої скульптури та оперою-притчею «Одвічна пісня», яку представив Республіканський театр білоруської драматургії. У цього спектаклю за поемою Янки Купали — давня історія. Вона побачила світ 1975 року, в ній були з’єднані обрядово-хорові, старовинні плачі, ліричні пісні, старовинна манера виконання. Розповідають, що в той час глядачі йшли на прем’єру з магнітофонами, щоб записати оперу. Директор і артист Республіканського театру Ігор Сігал повідомив: «У нас немає завдання здивувати, ми просто показуємо, що ми вміємо, чим дихаємо, що нас гріє. Янка Купала — наш класик, і ми пишаємося його творчістю. Оскільки режисер вистави Сергій Ковальчик зробив із цього фольк-рок-оперу, драматичні актори спробували при цьому ще й співати. Наскільки це вийшло переконливо, судити глядачеві».
А глядачам історія про людину, якій належить пройти життя з усіма його радісними й сумними моментами, здалася абсолютно зрозумілою. Адже в п’єсі йдеться про справжнього чоловіка, який трудиться все життя і якого часто супроводжують біда, голод і холод. На сцені — дерев’яний круг, який одночасно служить і хатою, і полем, і труною, і небом. Актори — в білому одязі. Створюється атмосфера легкості без нагромадження декорацій, тим самим основна увага зосереджується на вокальної частини і суті постановки. Журі фестивалю та глядачі зійшлися в думці, що артисти Республіканського театру білоруської драматургії поставили високу планку, й іншим конкурсантам її не опустити.
Ми в Google+