Недавно українські залізничники відзначили професійне свято. Нині воно вже не збігається в часі з таким днем у Росії. Проте самі назви українських залізниць дивують імперським минулим. І справді, залізниця, розташована на сході України, чомусь має назву Південна, а на півночі — Південно-Західна. Може, з Москви це на вигляд логічно, але не з Києва.

Щоб перерізати ще одну пуповину, яка пов’язує Україну з імперським минулим, вважаю за доцільне перейменувати Південну залізницю на Харківську, а Південно-Західну — на Київську. До речі, це відповідає логіці інших назв Укрзалізниці: Львівська, Одеська, Придніпровська, Донецька.

Дивують і назви окремих станцій. Наприклад 888 км біля міста Василькова. Вона вказує на відстань від Москви, а з’явилася за часів незалежної України. Не зайве знайти того патріота, що таке запропонував. Але важливіше перейменувати цю станцію наприклад на Кожухівку — за назвою найближчого села.

Схожою прив’язкою до Москви рясніють назви багатьох станцій Придніпровської та Донецької залізниць: 1005, 1010, 1011 км тощо. Невже поряд із тими станціями нічого немає такого, що можна було б згадати: населеного пункту, видатної людини, місцевих особливостей? Нагадаю: географічна назва — не формальність, а  важлива складова державності.

Олександр КОСОВЕЦЬ,
член ученої ради Українського географічного товариства,
для «Урядового кур’єра»