ПОГЛЯД У МИНУВШИНУ. У черговій збірці есеїв «Котилася торба»  знаний український поет Василь Махно, твори якого перекладено двома десятками мов, прагне осмислити свій життєвий і письменницький досвід — людини, яка встигла спізнати рідну дійсність у різних її виявах: патріархальна Галичина, життя в індустріальному Кривому Розі, служба в армії, викладання за незалежної України в педагогічному університеті, нарешті, непроста еміграція в Сполучені Штати тощо. Непоганий сюжет для роману. Здається, ось так, фрагментами, письменник з погляду сьогодення оцінює той літературний побут, що зник назавше, кумедні юнацькі витівки, жорсткі протистояння «район на район» в криміналізованому місті, що чомусь багатьом здається ознакою лише недавнього часу. Відчутна легка нотка ностальгії за минулими роками, але жодного жалю розповідач цих подекуди цікавих, інколи сумних історій не відчуває до абсурду радянського буття, в якому знівельовано значення окремої особистості.

Інтрига закручується, коли після знайомих реалій читач переходить у послідовному розгортанні есеїв до іншого світу, заокеанського. Справа зовсім не в географічних вимірах. Звідтам вияскравлюються дещо призабуті чи малознані у нас постаті представників європейських літератур, а ширше — світового письменства — Вітольда ¢омбровича, Артюра Рембо, Езри Паунда, Гарсіа Лорки та багатьох інших, ідеться про поезію сербську, румунську чи навіть літератури Індії. Здається, Махно не на словах, а у своїй письменницькій практиці, власних розмислах долає сумнозвісну вітчизняну загумінковість, від якої застерігали, скажімо, ще той же Микола Зеров і Микола Хвильовий у розпалі літературної дискусії 1920-х років.

У збірці своєрідно поєднано окремі уламки удаваної дійсності, пронизані несподіваними метафорами, поетичним баченням загалом, що зумовлює появу ефекту омани звичних очікувань від подорожніх чи літературознавчих нарисів, — його есеї і не те і не інше. Вони не містять жодних позалітературних інтенцій чи прямих закликів, водночас допомагають пізнати самих себе, нині сущих в Україні: окремо взяту історію роду, численні депортації за національною ознакою, пошуки матеріального — ряд неспівмірних явищ можна продовжити. Роздуми і осяяння Махна, який живе в Нью-Йорку, — це розширення тематичних обріїв української літератури, корисний погляд збоку.