За останні півтора десятка років Тернопільський академічний драматичний театр ім. Т. Шевченка вдруге звернувся до інсценізації повісті Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом». Режисер-постановник заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила додав давній літературній розповіді про щире кохання молодого коваля Вакули до сільської дівчини Оксани вертепності й водночас сучасної естетики, істотних ознак та ідіом нашого часу.
«У непростий час живемо, — зауважив В’ячеслав Жила, — тож хотілося зробити гідний подарунок тернопільським театралам. «Ніч перед Різдвом» — весела, оптимістична постановка. За жанром — музична вистава. Мелодії сучасного київського композитора Івана Небесного стилізували під народні. Аранжування зробив заслужений діяч мистецтв України Мирослав Кріль, він і диригент-постановник прем’єрної театральної роботи. Автори текстів пісень — сам режисер-постановник В’ячеслав Жила, заслужений артист України Іван Ляховський, який до того ж грає роль Чуба, і колишній тернополянин Михайло Конечний. Лунає й романс, який написав батько Миколи Гоголя Василь Гоголь.
Оксана у молодої актриси Юлії Хміль — замріяна, дуже любить себе, їй хочеться великого та щирого кохання, але своїми забаганками-вчинками вона ледь не руйнує його. Вона, каже акторка, сучасна героїня, бо кохання торує собі шляхи в теперішнє й прийдешнє через століття, існує поза часом.
Має щодо цього власні міркування й актор Максим Попович, який зіграв роль Вакули. Твердить, що любов — це теж деякою мірою гра. У закоханих «почубити» одне одного — у традиціях.
Виставу «Ніч перед Різдвом» Максим Попович називає «три в одному»: напіввертеп, напівказка, напівромантична історія. Схоже, режисерові-постановнику В’ячеславу Жилі така рекламна фраза теж заімпонувала. Хоч сюжет Гоголівського твору, як зазначає, залишився «незайманим», але він переосмислив, осучаснив не лише характер персонажів, а й музику, сценографію та костюми. Знайшов також чимало цікавих постановочних і текстових ходів. Скажімо, галушки в рот Пацюка (актор Михайло Безпалько) не самі залітають, як у відомому фільмі, а старого запорожця годують звабливі дві чортиці (актриси Наталія Стрепко та Наталія Олексів). «Увага, увага, починається розвага» — й дійових осіб та глядачів смішить ляльковий вертеп, який теж В’ячеслав Жила ввів у виставу. Оживив і легендарну картину Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Оскільки знамените полотно нині зберігається в музеї Санкт-Петербурга, то Вакула, прилетівши на чортові у це місто, зустрічається там із козаками. З побратимами йде на прийом до цариці. У вуста запорожців режисер вклав і патріотичні сподівання. У пісні, яку вони співають, є зокрема й такі рядки: «Розіб’єм кайдани кляті, щоб там не було, запануєм і ми, браття, всім смертям на зло. Ще воскресне Україна, прийде волі час».
Режисер зауважує, що ця вистава — це ще й можливість подивитися кожному з нас на себе збоку. Тож у спектаклі, як і в нашому теперішньому житті, вистачає всього: й патріотичних настроїв, і свят, і буднів, і клопотів особистих, і проблем суспільних… Але головне, що не втрачено здорового почуття гумору.
Тому й наповнюється зал голосним щирим сміхом, коли чує такий до болю знайомий, нехай і трохи трансформований, сказати б, фразеологізм нашого часу, що вертеп виступав під патронатом селищного голови. Голова (заслужений артист України Олександр Папуша) після колоритної сцени жіночих пересудів-пліток, сварок, гадаєте, якою фразою-дією розрядив обстановку? Правильно: «Кві-і-і-ти від голови».
Актори, певна річ, після прем’єри теж отримали «квіти від голови», до того ж і міської, і обласної рад. Глядачі віддячили за «Ніч…» щирими оплесками.
Ми в Google+