Одразу після закінчення в Черкасах дев’ятого Міжнародного театрального фестивалю «Сцена людства», присвяченого 200-річчю із дня народження Тараса Шевченка, черкаського глядача потішили ще однією прем’єрою. Режисер із Сімферополя Антон Романов (він змушений був покинути Крим через окупацію півострова Росією) поставив на сцені обласного академічного музично-драматичного театру сюрреалістичну комедію «Сніданок з ворогом».
Комедія, від якої хочеться плакати
Як розповів художній керівник театру Сергій Проскурня, Антон Романов прожив драматичний період життя й творчості. Відтинок часу з «Театром на Москальці», який виконував дуже важливу функцію в українському театральному просторі як одна з найяскравіших експериментальних сцен у Сімферополі, Криму, на превеликий жаль, закінчився. Останні вистави цього театру, щоправда, вже з іншою назвою, у постановці Антона супроводжувалися провокаціями з одного боку, з іншого — стоїцизмом глядачів, які самим приходом демонструвати свою українськість і підтримку українського Криму.
Дебют Антона Романова в Черкасах виявився більш ніж вдалим. «Сніданок з ворогом» — вистава за абсурдистською комедією Фернандо Аррабаля «Пікнік», яку автор написав 1953 року під враженням громадської війни в Іспанії.
— Ми трохи її переробили, — зауважив режисер. — Сподіваюся, вистава з гострим гумором. Як на мене, п’єса дуже сучасна і нині потрібна.
Загалом Романов — не новачок на українській сцені. Два роки тому він увійшов до п’ятірки кращих на першому фестивалі молодих українських режисерів у Білій Церкві. Тоді Антон отримав нагороду за «культуру сценічного втілення» у виставі «Очі блакитного пса».
Сюжет нової його роботи розгортається на полі бою: до бійця на день народження приїжджають його батьки, потім беруть у полон ворога і запрошують його на сніданок. Увесь цей час героїв супроводжує дивна дівчина в білому, яка шукає померлих бійців.
Вистава — про безглуздя війни з точки зору маленької людини. Героїв зовсім небагато — усього п’ятеро: вояк, його батьки з кримським вином та бутербродами, ворог, що на дозвіллі крутить паперові квіти, і дивна дівчина в білому.
Пікнік у розпалі. Ось тільки бомбардування поновлюється, а околицями у пошуках покійників бродить дивна дівчина в білому. Вистава завершується в той момент, коли герої знаходять начебто дуже простий спосіб зупинити цю нікому не потрібну війну: «Ти говориш усім солдатам вашої армії, що солдати супротивника не хочуть воювати, і ви кажете те саме своїм друзям. І всі повернуться додому».
Вистава, що перегукується з подіями на південному сході країни, окупацією і анексією Криму, військовою агресією з боку Росії, — про любов, сильнішу за ненависть і смерть.
Виїхав через можливість арешту
Наплічник із речами та ноутбук — це все, що Антон устиг прихопити із собою з Сімферополя. Він приїхав до Черкас у березні й майже місяць жив у комуналці. Згодом місцева влада винайняла для молодого режисера однокімнатну квартиру. Як каже режисер, жити можна. Але сумує за домівкою, адже там у нього залишилися рідні, друзі та власне житло.
У черкаському театрі із кримчанином уклали договір, і працюватиме він там доти, доки театр не піде у відпустку. Крім того, влада міста запропонувала Антонові зареєструватися в центрі зайнятості, оскільки він не матиме постійного місця роботи. Також у міськвиконкомі обіцяють надати Антонові Романову соціальну допомогу в оплаті житла.
Антон показує копію заяви про відмову від російського громадянства. Псевдореферендум та окупація розділили його життя на «до» і «після». У Криму режисер допомагав українським військовим і до кінця залишався патріотом. За це російські спецслужби «призначили» його «членом Правого сектору» і хотіли заарештувати. Антон був змушений виїхати.
До Черкас біженця-режисера запросили друзі. Вони допомогли з грошима на перший час і з роботою.
Спочатку виставу показали черкаській самообороні і «Правому сектору». Адже насправді це вистава про них. Хтось із журналістів назвав нову виставу комедією, від якої хочеться плакати. Можливо, й так. Однак не плакатимемо. Адже всім нам особливо нині потрібно бути максимально стійкими, в нас багато невідкладної роботи, зокрема й у питаннях визволення від окупації, припинення нав’язаної війни, звільнення патріотів із ворожих катівень.
Вистава «Сніданок з ворогом» присвячена українським режисерам Олегові Сенцову та Павлові Юрову — наприкинці квітня той зник у Слов’янську.
Ми в Google+