Якось під час відрядження до села Троковичі Черняхівського району кореспондент обласної газети «Житомирщина» запитала у  молодих селян, як пройти до хати Героя Соціалістичної Праці Ніни Рубан. Ті відповіли: «Хто це і де живе, не знаємо».

Тим часом, наприклад, вже на моє запитання — родом з якого села Житомирщини аж восьмеро Героїв Соціалістичної Праці? — не змогли відповісти навіть колеги з молодої генерації журналістів. Отож чи дивуватися необізнаності сільської молоді, коли навіть люди, яким за професією належить знати якомога більше про видатних земляків, чомусь «не в темі»?

Нині на Житомирщині проживають 16 Героїв Соціалістичної Праці, та у більшості з них вже забракло сил для особистої участі у презентації присвяченої їхньому подвигу книжки. Фото автора

Між тим Житомирщина — мала батьківщина 82 Героїв Соціалістичної Праці, двом з яких — конструкторові перших космічних кораблів людства Сергієві Корольову та буряківниці Марії Марцун — це високе звання присвоєно двічі.

На весь Радянський Союз гриміла слава села Великий Луг, шестеро жителів якого стали Героями за рекордні врожаї льону. Причому в гіркі й нужденні повоєнні роки. Згодом ця сільська когорта поповнилась хмеляркою Феодосією Люшненко та підкорювачем казахстанської цілини Миколою Бондарем.

Утім, кожен  самовідданий трудівник заслуговує і шани, і окремої розповіді, що буде значно потрібнішою людям, ніж скандальні подробиці особистого життя  нинішніх «зірочок». Тому важко переоцінити важливість виданої в області книжки «Трудові золоті зірки Полісся», урочиста презентація якої відбулася в Житомирській облдержадміністрації.

До унікального видання ввійшли нариси і про Героїв Соціалістичної Праці, і про повних кавалерів орденів Трудової Слави та Героїв України, якими заслужено пишаються в області. Та найважливіше,  як  наголошувалося в ході презентації, йдеться не лише про суто інформаційне видання, а про значно важливіше завдання: формування у суспільстві культу праці, від якого прямо залежить і велич держави у світі, й добробут кожного з нас.

Утім, попри безсумнівну потрібність книжки, виданої за сприяння  обласної влади, важко не звернути уваги на брак єдиного підходу до написання нарисів. На жаль, це цілком закономірно, адже видання створене завдяки ентузіазму його авторів і упорядників. Очевидно, для такої роботи потрібні не любителі-ентузіасти, а фахівці.

За великим рахунком, організація цієї роботи стала б найкращим засобом від безпам’ятства, дала б змогу гідно вшанувати трудовий подвиг видатних земляків та забезпечила б належне впорядкування місць поховання героїв праці, які  відійшли у вічність.