Для 45 дітей з різних куточків України осінні канікули розпочалися на тиждень раніше. У санаторії  «Червона калина» відбувся черговий заїзд. Цього разу частина відвідувачів закладу — діти війни. Доля з ними, як і ще з сотнями їхніх ровесників, вчинила по-своєму. Не давши зіпнутися на ноги, зробила з них напівсиріт. Війна забрала у них надійне батькове плече.

Доброчинці подбали, щоб  у санаторії вони мали змогу пройти психологічну та фізичну реабілітацію. За нинішній рік це друга програма благодійної громадської організації «Покоління майбутнього».  Її члени на власні очі бачили поле бою і бійців, які обстоюють мир заради своїх дітей.  Кожен побував там зі своєю місією — військового, волонтера, психолога. Анатолій Свирид з позивним «Спартанець» каже: щойно дізнався про наміри БГО започаткувати програму, присвячену реабілітації дітей, батьки яких загинули в АТО, виявив бажання допомагати. З власного досвіду знає про бойові втрати.

— Поки що не відмовляють добрі люди, реабілітацію для дітей організовуємо за їхній кошт. А паралельно, — розповів військовий, — ведемо діалог з державними установами, щоб така програма мала державну підтримку.Головними спонсорами реабілітаційної програми для дітей  залишається американська діаспора. Що таке посттравматичний синдром, їм відомо з часів війни у В’єтнамі. Після численних трагедій у сім’ях бійців зрозуміли, що треба рятувати передовсім дітей.  До зарубіжних  долучаються й вітчизняні доброчинці. Цього разу Укрзалізниця запропонувала безкоштовно перевезти дітей до санаторію і назад. Усі необхідні медичні процедури також будуть безкоштовні.

За словами керівника програми «Покоління майбутнього» Лариси Кадуріної, діти, які втратили батьків, живуть у стані душевного болю та образи на суспільство і державу. У подальшому вони можуть стати психологічно хворими дорослими. Тому просить не зволікати з діями, а хоча б   акціями з реабілітації рятувати дітей. Чим швидше  такі заходи стануть масовими, тим менше неохоплених дітей залишиться у суспільстві.

— Втрата близької людини — це невимовний біль, — зауважила  Лариса Кадуріна.— Проблема безслідно не зникає, а живе тихенько десь всередині. Якщо не працювати над її трансформацією, то з часом є загроза захворіти. Чи потрібно це державі? Аналізуючи результати попередньої програми, організатори зробили висновок, що до реабілітації потрібно залучати дітей якомога молодшого віку. Тому цього разу формували групу із школярів від 8 до 16 років.

За словами керівника психологічної служби програми «Покоління майбутнього» БГО «Покоління майбутнього» Ольги Протасової, зв’язок із сім’ями першої групи дітей БГО продовжує підтримувати. Під час спілкування психологи зауважують на різних станах дітей. В одних спостерігають очевидне поліпшення, подолання тривожно-фобійних розладів. З іншими треба  працювати психологам. Фахівці також сподіваються, що насичена програма перебування у санаторії відволікатиме школярів від сумних спогадів, налаштує їх на позитив. А нові друзі стануть підтримкою у важку хвилину.