Ця сім’я лікарів покинула Слов’янськ ще в період розгулу терористів. Анестезіолог Ірина Медведєва і санітарний лікар Геннадій Лещенко не могли ризикувати життям племінниці-інваліда, якою опікуються, тож вирішили пошукати щастя в іншому регіоні. Вибір упав на Шполу, що на Черкащині. Невелике містечко привітно прийняло прибульців. Знайшли приватне житло. Одразу й роботу підшукали за фахом, а за комунальні послуги допомагає сплачувати благодійний фонд, який створили місцеві підприємці.

Є де жити, є що їсти

Ірина та Геннадій задоволені: племінниці тут добре, та й їм є де рук докласти, застосувати свій багатий лікарський досвід. Звістка про те, що Слов’янськ визволили від терористів, дуже порадувала лікарів, адже там залишилося все, що нажили за багато років. Може, пізніше повернемося, кажуть вони, але не тепер, адже здоров’я племінниці у зв’язку з переїздом може погіршитися. Та й шкода кидати цей гостинний край, де так щиро опікуються переселенцями, а їхні проблеми сприймають як власні.

У селі Скотареве Шполянського району так само з розумінням зустріли сім’ю з трьома дітками, що приїхала з Донбасу.

— Усе, що дороге серцю, залишилося там, — ділиться спогадами Анастасія Павлівна, яка просила не називати свого прізвища, побоюючись помсти знахабнілих бандитів, адже там залишилися родичі, серед них і старенькі. — Добрі люди нам допомагають на новому місці. Є що їсти, є де жити. Спасибі місцевій владі, яка турбується про нас. Продукти переселенцям розвозять по домівках. Діток влаштували в місцевий садок.

Любов Середа приїхала зі Сніжного Донецької області разом із двома онуками. Нині ця сім’я мешкає в дитячому таборі «Олімпія» — тут їм забезпечено і лікарський догляд, і харчування. А оплатило перебування цих біженців у таборі місцеве СТОВ «Лан». Ніколи не думала, зауважує Любов Устимівна, що на старості доведеться покинути рідний край. «Але нас так гостинно зустріли, потурбувалися про потреби дітей, що мені совісно буде колись покидати ваш чудовий край».

Шефство взяли бізнесмени

Як розповіла перший заступник голови Шполянської районної держадміністрації Ірина Береза, в районі діє координаційний центр з роботи з переселенцями, який надає їм допомогу в забезпеченні житлом, продуктами харчування, сприяє у працевлаштуванні й одержанні соціальних допомог. Створено базу даних наявності тимчасового житла в населених пунктах району. Нині, приміром, пропонується 20 житлових будинків в сільській місцевості, 40 місць у гуртожитку васильківського ліцею. Зібрано інформацію щодо вакантних посад на підприємствах, розроблено план забезпечення харчуванням.

Забезпечити 20 осіб житлом та роботою пропонує зокрема підприємства ТОВ «ЛНЗ-Агро». ТОВ «Агро-Шанс» може придбати житло для сім’ї з чотирьох осіб за умови працевлаштування на сільгосппідприємстві. Фермерське господарство «Ольвія» влаштує на роботу дві сім’ї та надасть їм житло. ТОВ «Агро-Прогрес» також забезпечить роботою сім’ю з наданням житла.

До слова, більшість підприємців району сприйняли турботу про біженців як власний обов’язок, узяли активне шефство над сім’ями прибулих. Чим можуть, вони допомагають і військовим формуванням, які ведуть бої з терористами на сході країни. На допомогу військовим перераховано більш як 70 тисяч гривень, відправлено в частини чимало продовольства, засобів екіпірування та інших необхідних речей.

Періодично з районного бюджету виділяють кошти для надання охочим переселенцям матеріальної допомоги. Зважують свої можливості й сільські ради, які з кожним із 63 переселенців, які оселилися в сільській місцевості, розгорнули індивідуальну роботу. Більшість із них забезпечили житлом, працевлаштували. У разі потреби надають матеріальну допомогу на лікування, матеріальну підтримку з місцевого бюджету за програмою «Турбота».

— Тут важливо все, — підкреслює Ірина Анатоліївна, — своєчасно оформити переадресацію пенсії (таку послугу надано вісьмом пенсіонерам), подбати про влаштування в дітей у садок чи школу, надати медичну допомогу, просто сказати добре слово. Люди ж знервовані, подеколи просто шоковані розгулом бандитизму. До речі, в умовах стаціонару лікування проводять за бюджетні кошти.

Нині на Черкащину, як повідомив директор обласного контактного центру Леонід Станчук, переїхало вже понад тисячу переселенців зі сходу України та Криму. Третина з них — пенсіонери, вони отримують пенсію за новим місцем проживання.

У Черкаському міському Центрі гостинності переселенцям запропонували 203 вакансії, однак поки що влаштувалися на роботу одиниці. Як вважають у міськвиконкомі, це зумовлено тим, що більшість прибулих — пенсіонери. До речі, черкащани так активно відгукнулися на потреби переселенців, що зібрали одягу в 15—20 разів більше за потребу, тому міська влада просить уже не нести одягу.

Як зауважив один із переселенців Ігор Михайлов з м. Красний Луч на Луганщині, що живе нині в Матусові Шполянського району, робочі руки цінували скрізь і завжди. Тож після того, як терористи заблокували шахту, де він багато років працював на електропоїзді, тепер успішно працює слюсарем у місцевому фермерському господарстві «Ольвія». Новим слюсарем, який ремонтує сільськогосподарську техніку, тут задоволені.