Твори Миколи Капусти відзначаються актуальністю. Ілюстрація надана автором

— Нинішня експозиція складається з чотирьох виставок: всеукраїнського конкурсу «Встати. Суд іде!», персональних доробків відомих карикатуристів, заслуженого журналіста України Миколи Капусти з Донецька та діяча мистецтв Олега Локтєва із Запоріжжя, і виставки «Тоталітаризм», що є центральною в експозиції, — розповідає засновник і організатор «Карлюки», полтавський художник-карикатурист Михайло Шлафер. Цей конкурс ми проводимо спільно з Херсонським міжнародним фестивалем «Гоголь-фентезі». Він проходив у кілька етапів і тепер маємо третій, заключний.

За словами пана Михайла, у виставці взяли участь карикатуристи із 38 країн, а серед переможців конкурсу є й представники держави-агресора. Росіянка Марина Бондаренко посіла третє місце. Це свідчить про те, що  далеко не всі росіяни розділяють погляди своїх державників. Уже вкотре прибув до Полтави, щоб зібрати купу призів, знаменитий шведський художник-карикатурист, ілюстратор, скульптор Карл Рібер Хансен. Полтавці планують наступного року організувати в місті його персональну виставку. З надією, що він привезе на неї нинішнього лауреата другої премії конкурсу, голландця Плуіса Праата — роботи цьогомайстра розміщено у виставковій залі на чільному місці.

Патріарх карикатури донеччанинМикола Капуста розповів «Урядовому кур’єрові», що в полтавських конкурсах бере участь не вперше. А цього року тим паче не міг не приїхати на свою персональну виставку. До того ж він вважає Полтавщину своєю другою рідною землею, адже тут його коріння —дід і батько родом з-під Чорнух. Тож усе його дитинство і літні канікули минали на Полтавщині. А карикатуристом він став, працюючи в луганських і донецьких газетах.

— Живу в тому краї, який постраждав, і це так сумно, — журиться він. — Від цього на душі буває так важко. Вже не ті роки, щоб мені йти з багнетом, але продовжую співпрацювати з київськими виданнями…

Разом з тим, як сказав голова Полтавської обласної ради Петро Ворона, дивлячись на ці карикатури, не дуже хочеться сміятися. Виникає бажання просто когось пожаліти: за обмеженість, за те, що пішов проти Бога і людей. Але історія свої оцінки обов’язково поставить.