Щоб убезпечити не лише своє життя, а й близьких та рідних, на Харківщині спочатку знаходили собі прихисток жителі Криму й Севастополя. Тепер сюди переселяються люди з Луганщини і Донеччини. Найбільше їх з буремного Слов’янська. Перші 95, за їхніми словами, залишили рідне місто через загострення ситуації на Донеччині. Найбільше переживали за здоров’я та психіку своїх дітей.

Найчастіше їдуть до родичів

Розселили всіх компактно в одному із дитячих таборів у Куп’янському районі. Згодом донеччан і луганчан почали приймати і в інших районах. В Ізюмському, приміром, подбали навіть про те, щоб переселенці могли жити в окремих будинках.

Як розповіла голова Ізюмської райдержадміністрації Любов Шамрай, у них є всі необхідні для проживання умови — вода, газ, світло. Готові допомагати і продуктами харчування, хоч люди здебільшого переїжджають до родичів. Днями в одне з сіл Ізюмщини прибули переселенці зі Слов’янська — дорослий і десятеро дітей.

— Мама, окрім власних, привезла дітей своїх друзів, колег і знайомих, — розповідає Любов Шамрай. — Влада району допомагає їм усім. Так, хлопчик-дев’ятикласник складає іспити у місцевому навчально-виховному комплексі, а найстаршого — третьокурсника будівельного технікуму — влаштували на роботу.

Як рідних зустріли 100 переселенців зі Слов’янська і в Богодухівському районі. Прихистком для них став спеціалізований навчально-виховний комплекс, до складу якого входить табір відпочинку «Ластівка». На його базі й розмістили людей. І це доречно, адже половина з них — діти, у яких серйозні психологічні травми від пережитих бомбардувань. Не краще почуваються і жінки. Усіх їх ретельно обстежили медики — довелося одразу ж госпіталізувати одну дитину і двох дорослих з цукровим діабетом, поставили на облік двох вагітних жінок. Під опіку медиків потрапили і ті, в кого після флюорографічного обстеження виявили легеневі патології. Забезпечили переселенців одягом та їжею, а дітей іграшками.

Головне,  що безпечно

— Тепер у них є все необхідне, — говорить директор Богодухівського спеціального навчально-виховного закладу і директор табору «Ластівка» Олена Хованова. — І гаряча вода, хороша їдальня, баня.

У місці, де зараз інтернат, була військова база. І великі кімнати, що колись слугували казармами для солдатів, скоріше нагадують гуртожиток. Але це не лякає переселенців. Вони кажуть, що лише тут змогли перевести дух і хоча б трохи заспокоїтися. Адже жахи, яких натерпілися у Слов’янську, запам’ятаються надовго.

Переселенка зі Слов’янська Ніна розповіла, що жити у місті було дуже страшно і небезпечно. Вибухи починалися о 5-й ранку. Вертольоти літали прямо над дахами. Крізь сон чутно було, як гримить, тоді будили дітей і бігли ховатися у літню кухню, де є погріб. А там відро з водою, щоб діти могли хоч попити, і лопата про всяк випадок, щоб можна було відкопатися…

У кожного із прибулих свої емоції, свої враження, але бажання одне — щоб війна скінчилася, і вони повернулися додому.

— Нині в регіоні перебуває майже 17 тисяч донеччан і луганчан,— поінформував голова Харківської облдержадміністрації Ігор Балута. — Вони організовано проживають на базах відпочинку, у дитячих таборах в Борівському, Куп’янському, Богодухівському районах області. Я особисто відвідував ці місця, щоб подивитися, скільки ще людей ми можемо прийняти.

До речі.Для тих, хто приїхав на Слобожанщину з Криму й Севастополя, Луганщини і Донеччини, працює «гаряча лінія» за єдиним номером — 112. А ще телефони Червоного хреста — (067) 579 42 63 (цілодобово); з питань розселення сімей в Харківській області: (057) 705 26 67, з питань виплат соціальної допомоги — (057) 705 26 90, з питань тимчасової та постійної реєстрації — (057) 340 93 10, надання допомоги у працевлаштуванні — (057) 714 96 31, 732 28 78. Звертатися за цими номерами слід у робочі дні з 9.00 до 18.00.