У запалі бою Назар відчув лише розсип іскор і різкий удар, який відкинув його автомат від лінії прицілювання. Мить — і молодший сержант продовжив відпрацьовувати по фігурках ворогів, що мерехтіли у прицілі. Вони змінювали одна одну, мов у калейдоскопі. Одні падали, хаотично розкидаючи руки й ноги, замість них з’являлися нові, повторюючи піруети попередників. І так по карусельному колу.
Про той бій у Соледарі йому нагадує… автомат, ців’я якого світиться рваною діркою. А в ній сидить сталевий сердечник ворожої кулі. Газову трубку він не зачепив, тож зброя залишається готовою працювати за призначенням — знищувати російських окупантів. Таке ось привітання від них стало своєрідним талісманом для «Фокса» — цей позивний виведено перманентним маркером у нього на бронежилеті.
На перший погляд, він звичайний хлопець, як сам каже, «з роботяг» (до війни встиг вивчитися на помічника машиніста й попрацювати за фахом на залізниці). З вигляду — досвідчений воїн. Чудово орієнтується в ситуації, чітко віддає команди бійцям і вправно виконує розпорядження старших командирів і на навчаннях, і в бою. Хоч його військовий стаж не перевищує п’яти місяців, фори дає багатьом служивим.
Коли його підрозділ у Соледарі замінили інші, звідти вийшов уже новий Назар — розважливий, впевнений у своїх діях та рішеннях, і як на свій рік мудрий. У тих боях Назар відзначив 22 роки — під акомпанемент бродячого оркестру ворожих «вагнерівських» зайд.
Була там й інша музика, яку окупантам влаштовувала українська артилерія. «Била чітко та якісно, — згадує «Фокс». — Та й командири показали себе якнайкраще».
І на навчаннях «Фокс» максимально застосовує набутий у вогні досвід, творчо його переосмислює та впроваджує нові нестандартні ідеї в навчальний процес. Їх із цікавістю сприймають солдати взводу, а командування батальйону схвалює та цілковито підтримує розумну ініціативу свого сержанта.
Він не з чуток знає, що таке російська окупація. Сповна відчув її принади у рідному Тростянці на Сумщині. Тому одразу після визволення міста записався до тероборони, а невдовзі прийшов у військкомат укласти контракт із ЗСУ, оскільки не підлягав мобілізації через молодий вік. Десантно-штурмові війська стали свідомим вибором, бо саме в їхніх лавах учорашні хлопці за короткий термін стають справжніми чоловіками.
Що бачив цей хлопчина, крім школи, нетривалого навчання на помічника машиніста й такої самої короткої трудової стежки? Жахіття війни, окупацію, службу в армії? Усе це не витравити з його пам’яті й життя, яке обпалив одвічний ворог України. Тож і своє майбутнє Назар «Фокс» пов’язує з армією та захистом країни. Щоб якомога менше було сплюндрованих доль його співвітчизників. Усі таланти, щоб стати воїном і командиром нової формації, в нього є.
офіцер служби зв’язків з громадськістю 46 оаембр,
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+