Міжнародна команда астрономів розглянула одну із найбільших структур, за якою досі не спостерігали в Чумацькому Шляху. Виявлена пара радіовипромінювальних бульбашок досягає сотень світлових років «у висоту», затьмарюючи всі інші утворення в центральній ділянці нашої Галактики. Результати спостережень і висновки вчених опубліковані в журналі Nature.
«Серце нашої Галактики відносно спокійне. Проте, центральна чорна діра Чумацького Шляху може стати нехарактерно активною, всмоктуючи величезні скупчення пилу і газу. Цілком можливо, що одна з таких божевільних «трапез»була викликана потужними спалахами, які і роздули цю раніше небачену структуру», – вважає провідний автор дослідження доктор Ян Хейвуд з Оксфордського університету (Велика Британія).
Несподівано в центрі Галактики стався потужний вибух. Електрони, що рухаються зі швидкістю, близькою до швидкості світла, врізалися в довколишні газопилові хмари, видуваючи з них два гігантських, практично однакових «міхура» невидимої енергії. Ці бульбашки досі виступають над і під площиною диска Чумацького шляху на відстань в 25000 світлових років, проте їх можна побачити тільки в самому високоенергетичному діапазоні електромагнітного спектра.
Астрономи відкрили ці структури, які назвали «бульбашками Фермі», ще в 2010 році за допомогою космічної гамма-обсерваторії НАСА Fermi ( «Фермі»). Однак в новому дослідженні міжнародна команда вчених виявила схожі структури при спостереженнях в іншому, низькоенергетичному діапазоні електромагнітного спектра – в радіодіапазоні.
Використовуючи радіотелескоп під назвою MeerKAT, розташований на території Південної Африки, дослідники під керівництвом Яна Хейвуда (Ian Heywood) з Оксфордського університету, Сполучене Королівство, виявили пару «радібульбашок» поблизу центру Галактики. Ці бульбашки за розмірами набагато менші знаменитих «бульбашок Фермі», проте вчені підозрюють, що вони можуть мати спільне походження з бульбашками високоенергетичного випромінювання, пов'язаного з катаклізмом, що включає центральну мегамасивну чорну діру нашої Галактики.
У своїй роботі Хейвуд і його колеги виявили протяжні овальні структури, складові в діаметрі близько 1400 світлових років в специфічному піддіапазоні радіохвиль, які відносяться до синхротронного випромінювання. Виходячи зі швидкості газу, що рухається біля основи «радіобульбашок», дослідники оцінили вік структур, який склав приблизно 7 мільйонів років. Ця оцінка збігається з нижньою межею оцінки віку «бульбашок Фермі», тому дослідники вважають, що таємничі структури могли утворитися в результаті тієї ж події у Всесвіті, яка народила «бульбашки Фермі».
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+