Цей відділ Волинського краєзнавчого музею розташований у колишньому будинку повітової канцелярії і шляхетських судів. Добре знана в регіоні пам’ятка містобудування й архітектури національного значення збудована 1789 року на руїнах княжого палацу на території іншої визначної пам’ятки фортифікаційного мистецтва XIV століття — Луцького замку. Визнаного, до речі, одним з архітектурних див України.
— Роботи, які виконали наші фахівці, включали не тільки капітальний ремонт власне Шляхетського будинку, а й зміну плану його внутрішнього простору, вдосконалення технічного функціонування споруди, створення сучасного внутрішнього освітлення і надійної системи охорони. Лише на створення металевого каркаса, який укріпив будівлю, пішло десять тонн сталі, — розповів керівник ПАТ «Луцьксантехмонтаж № 536» Віктор Чорнуха. — Загалом із державного бюджету на проведення ремонтно-реставраційних робіт виділено 3,1 мільйона гривень.
Тим часом з обласного бюджету профінансоване високовартісне виготовлення рам для картин, чимало з яких безцінні. Вони відреставровані стараннями заслуженого працівника культури Анатолія Квасюка.
— Художній відділ Волинського краєзнавчого музею засновано на основі колекції уславленої родини князів Радзивілів. Вони впродовж кількох століть збирали у себе в Олицькому замку кращі взірці європейського живопису. Реставрація картинної галереї — приклад того, як держава допомагає Волині зберігати культурну й історичну спадщину, — підкреслив у своєму виступі голова облдержадміністрації Борис Клімчук.
На переконання очільника виконавчої влади області, «враження про державу складається з дрібниць: від митниць і готелів — до таких невеликих культурних об’єктів, як художній музей у Луцьку».
…Як свого часу розповідали старожили Олики, колекція творів мистецтва князівського роду Радзивілів після приходу у вересні 1939 року Червоної армії піддалася розграбуванню і нищенню. Каміни і пічки замку, зокрема, «товариші-визволителі» зі сходу палили розбитими меблями і старовинними книжками. А окремі безцінні полотна використовували як мішені для кидання ножів чи стрільби.
Та якась дещиця із безцінних радзивілівських скарбів, на які був багатий Олицький замок, таки вціліла. Це насамперед заслуга співробітника Волинського краєзнавчого музею Анатолія Дублянського, який працював тут у роки Другої світової війни.
Нині колекція музею — одна з найкращих мистецьких збірок в Україні. Тут представлено мистецтво Західної Європи XVII — початку XVIII століття — твори уславлених італійських, іспанських, фландрських і французьких художників Рібери, Снейдерса, Маньяско, Пуссена, Жака Куртуа. Картини, яких в Україні, до речі, — одиниці.
— Найповноцінніше серед національних шкіл у музеї представлено польське мистецтво XIX — початку XX століття, — розповіла під час першої екскурсії в оновленій галереї її завідуюча Зоя Навроцька. — Історичний жанр тут репрезентують Януарій Суходольський, Леопольд Лефлер, Юзеф Брандт.
Підвищену увагу любителів історії викликає галерея історичних портретів кінця XVI — початку XX століття. Тут вони зустрінуть князя Костянтина Острозького, Адама Кисіля, Станіслава Жулкевського, нащадка легендарного Байди — Михайла Вишневецького…
Та особливу увагу привертає ядро цієї непересічної колекції — портрети князів Радзивілів, людей високої культури, європейської освіченості. Всі вони уособлювали свій час. І не тільки впродовж віків боронили Поліський край, а й сприяли його розвитку.
Чимало відкриттів поціновувачі прекрасного зроблять для себе і в інших залах, де представлені твори майстрів російського та українського мистецтва.
— Музей береже і примножує свої скарби. В експозиції уперше представлено, наприклад, роботу німецького художника XV — XVI століття Лукаса Кранаха й інші твори, які були затримані працівниками Волинської митниці і передані нам, — розповів директор Волинського краєзнавчого музею, заслужений працівник культури України Анатолій Силюк.
У планах невеликого колективу — перетворення художнього музею в сучасний креативний центр мистецького й духовного життя міста і краю, його туристичну перлину.
Власне, вже можна твердити: відкриття цього об’єкта, що нині відповідає євростандартам, значно підвищило туристичну цінність Старого міста і Луцького замку. В тому числі і як однієї з головних опорних точок великого українсько-литовського туристського продукту «Шлях Гедиміновичів», що стає дедалі популярнішим.
Ми в Google+