Це правило набуде чинності на початку січня наступного року.

— Ще в 2005 році МОЗ дозволило виписувати рецепти із зазначенням торговельної назви лікарського засобу.  Тобто на рецептурних бланках вказували конкретну назву препарату, а не його складову (діючу речовину). Це створило передумови для розвитку корупційних схем та нав’язування пацієнтам конкретних ліків. Не секрет, що деякі лікарі співпрацювали з дистриб’юторами та представниками певних фармацевтичних фірм, пропонуючи пацієнтам найдорожчі препарати. Ми розробили зміни до наказу міністерства. Вони вже зареєстровані в Мін’юсті. Так зруйнуємо корупційний ланцюг, адже людина має право сама вирішувати, які ліки і за яку ціну купувати, — зауважив голова Держпідприємництва Михайло Бродський.

Щоправда, на запитання, яка відповідальність передбачена щодо недобросовісних лікарів, Михайло Бродський чіткої відповіді не дав. Не зрозуміло також, чи можна довіряти працівникам аптек, на яких покладаються серйозні консультаційні зобов’язання, адже пересічний громадянин навряд чи зуміє сам розібратися  в фармацевтичних тонкощах.

— Це менше зло. З аптекарем принаймні можна розмовляти, — вважає голова Держпідприємництва.

Що дасть пацієнтам і медикам новий порядок виписування рецептів? Президент Українського медичного клубу, радник міністра охорони здоров’я  Іван Сорока вважає, що це може мати  значення у разі генеричних ліків, тобто тих препаратів, які є копіями оригінальних.

— Якщо ж говоримо про оригінальні препарати, то буде це міжнародна чи торгова назва — препарат один, тому це не призведе до особливих змін. Що стосується генеричних препаратів, то й там виникають певні нюанси, бо не для всіх ліків доведено біоеквівалентність. І якщо говоримо, що в нашій країні існують десятки зареєстрованих протизапальних препаратів, то це не означає, що кожен із них діє так само, як оригінальний. Крім того, лікар завжди повинен контролювати лікування пацієнта, і в нього є досвід щодо застосування тих чи тих препаратів. Наприклад, призначаючи препарат, який він уже знає і пацієнт до нього звик, лікар може контролювати його дію. Якщо ж буде призначено інший препарат, то можуть виникати складні ситуації для пацієнта і лікаря. Питання впровадження таких нововведень у порядок виписування ліків повинні вирішувати не контролюючі органи, а професійні асоціації лікарів. Якщо буде вказано міжнародну назву, ми  якоюсь мірою нівелюємо взаємодію фірми-виробника або дистриб’ютора з лікарем. Але чи тоді так само виробник не працюватиме з аптечним працівником і не говоритиме: «Якщо вам траплятиметься певна міжнародна назва, ви, будь ласка, видавайте цей препарат»? Отож це не принципово. Лікар має право виписувати той препарат, який вважає за потрібне. У цьому разі він несе  відповідальність за лікування, — вважає Іван Сорока.