Днями в чеському місті Клімковіце відбувся мітинг-реквієм  з нагоди перепоховання й відкриття пам’ятника загиблому пілоту-винищувачу Василю Сташку, який народився в селі Терни Недригайлівського району на Сумщині й навічно залишився 22-річним. Він вважався таким, що пропав безвісти в роки Другої світової війни.

На запрошення чеської сторони в заході взяли участь Тернівський сільський голова Ігор Борисовський, керівник місцевої краєзнавчої групи «Пошук» Володимир Богатир, племінниця героя 75-річна Лідія Максимова, яка нині мешкає у Львові, її син Олексій з дружиною та сином з російського Петрозаводська. Василь Сташко народився в Тернах 1923 року. По закінченні школи 17-річним поїхав навчатися у Харків, звідти й пішов до армійських лав. Ставши пілотом-винищувачем, визволяв Україну, зокрема Західну, за що був удостоєний ордена Червоної Зірки. Останній бій проти фашистів прийняв 27 квітня 1945 року поблизу міста Клімковіце, яке радянські війська визволили того ж дня. Підбивши його літак, фашисти поспішили до місця падіння, аби  впевнитися, що пілот загинув. Наступного дня місцеві жителі поховали радянського воїна як невідомого. І лише через сім десятиліть чеські пошуковці встановили ім’я пілота 111-го авіаційного Сталінградського полку 8-ї повітряної армії, повернувши його до офіційного літопису Другої світової війни.

Як розповіли Ігор Борисовський та Володимир Богатир, поїздка до Чехії видалася щемливою. І насамперед для Лідії Максимової, родина якої донедавна не знала про долю свого родича. 26 квітня прах пілота з усіма почестями перепоховали на військовому кладовищі містечка Глучин, а наступного дня в Клімковіце, якраз через 70 літ після бою, на місці падіння літака урочисто відкрили пам’ятник.

На щастя, у чеському місті й досі живі свідки загибелі радянського винищувача, які розповіли подробиці того трагічного квітневого дня. Натомість у Тернах, де працює музейна кімната, уже з’явилася нова експозиція, присвячена пам’яті земляка гвардії лейтенанта Василя Сташка.