Нещодавно за сприяння Програми Ради Європи «Посилення інституційної спроможності органів місцевого самоврядування в Україні», яку фінансово підтримують уряди Швейцарської Конфедерації та Королівства Данії, у Таллінні побувала група вітчизняних фахівців з проблем децентралізації та реформи місцевого самоврядування.

Один з висновків від почутого і побаченого — членство Естонії в ЄС та європейські методики планування регіонального розвитку і співробітництва дають цій країні змогу ефективніше розвиватися. Пересічним громадянам  балтійської держави, щоб отримати адміністративну послугу (довідку, погодження, дозвіл тощо), не потрібно відвідувати державну установу чи орган місцевого самоврядування. Варто лишень удома чи на роботі ввімкнути всесвітню мережу. Щоправда, можна витребувати дозвіл і на паперовому носії, тоді це обійдеться в кілька разів дорожче.

Невелика, проте авторитетна в європейському співтоваристві Естонія ледве не лідирує на нашому континенті за показником доступності до Інтернету: ним вправно володіють і молодші школярі, і бабусі та дідусі поважного віку.

А от зі зміною територіальної основи та повноважень місцевої влади естонське суспільство помітно відстає від своїх найближчих сусідів. Можливо, пришвидшити зміни їхнім громадянам певною мірою заважає менталітет.

Тим часом відповідний закон про підтримку добровільного об’єднання громад (аналогічний український законопроект нині перебуває у Верховній Раді) ухвалено ще 2004 року. Наші колеги мають певний досвід такого співробітництва. Експерти Ради Європи відзначають такі позитивні фактори естонського реформування територіальної організації влади, як наявність фонду вирівнювання, блочні субсидії громадам, середньострокове планування, державна підтримка проектів розвитку місцевого самоврядування тощо.

Водночас допоки більше половини волостей (первинний і разом з містами єдиний рівень місцевого самоврядування) не мають і двох тисяч жителів. У найменшому такому утворенні — Пійріссааре проживає 104 особи. Через це в різних волостях, попри намагання уряду, не можуть належним чином надавати всі послуги, передбачені законом. Тому лише повноцінна реформа, укрупнення невеликих поселень розв’яжуть проблему вирівнювання територій.