Професор Токійського університету іноземних мов Хідехіко Накадзава давно мріяв побувати на батьківщині своїх кумирів — Тараса Шевченка та Василя Симоненка. А недавно така нагода трапилася — його запросив у гості знайомий. І ось він разом із дружиною Кейко на цій благословенній землі, де нині відзначають Рік Василя Симоненка. Черкащина  вразила його чудовою природою, привітними людьми, які говорять милозвучною українською. Вслухаючись у ці співучі слова, які йдуть від самого серця, вдивляючись у дніпрову далечінь, Хідехіко відчуває себе щасливим:

— Я ще ніде не почувався таким спокійним, окриленим, як у цьому чарівному куточку землі, де все дише добром, природною красою, де відчуваєш зв’язок із самим Космосом.

Накадзава вільно читає в оригіналі твори українських поетів і письменників, перекладає їх японською, пристойно спілкується українською, в чому ми самі мали змогу переконатися. Вже два десятиліття він прищеплює любов до української мови юним співвітчизникам. Він один із найдосвідченіших україністів у Країні Вранішнього Сонця. З благоговінням японський професор бере в руки томик «Кобзаря» Тараса Шевченка. Йому цікава кожна деталь життя українського Пророка, стосовно якого часто тривають дискусії між японськими славістами.

А музейна кімната — робочий кабінет Василя Симоненка в приміщенні редакції газети «Черкаський край» — справила на професора особливе враження. Почути живий голос поета, побачити стіл, за яким працював автор «Лебедів материнства», побути хоча б кілька хвилин в аурі, яка колись оточувала поета, — це дорогого варте. Зачудовано слухало подружжя оповідь про життя та журналістські будні Василя Андрійовича, розглядало його рукописи.

— Доторкнутися до цієї великої постаті, подихати вашим повітрям — для нас здійснення найвищої мрії, — зізнався японський шанувальник України.

А кілька номерів місцевої газети зі спогадами про Василя Симоненка, подаровані професорові, стали для нього найкращим подарунком. Доповнив уявлення японських гостей про Черкащину древній Чигирин, який ще більше закохав їх у цей чудовий край, де все дихає історією, де не переривається зв’язок поколінь.

— В України велике майбутнє, — сказав на прощання професор. — У цьому я ще раз переконався на цій землі, яка народила таких величних геніїв, як Шевченко, Симоненко. Тому я ще з більшим натхненням цитуватиму студентам слова «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину». У Токіо вони звучать не менш актуально, як в Україні.