Ця зустріч стала підсумком всеукраїнського громадського обговорення (ініційованого Асоціацією платників податків), що проходило у жовтні — листопаді 2012 року.  Його учасники — підприємці з усіх регіонів країни, громадські організації, представники різних гілок влади, науковці, експерти окреслювали недоліки податкової системи й висловлювали думки щодо вдосконалення адміністрування податків і надання послуг платникам. 

Українська асоціація інвестиційного бізнесу 10 грудня звернулася до Президента Віктора Януковича з проханням не підписувати деяких змін до Податкового кодексу та вжити заходів для недопущення руйнації фондового ринку та погіршення стану багатьох сегментів фінансового ринку і реального сектору економіки. Йдеться про застосування права вето до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого вдосконалення адміністрування податків і зборів», прийнятого парламентом 6 грудня нинішнього року.

Як наголошується в листі, цим документом замість змін до адміністрування податків вводиться новий податок — акцизний — на операції з відчуження цінних паперів (далі — ЦП) і деривативами та коригується існуючий режим їх оподаткування. 

По суті, законом вводиться подвійне оподаткування операцій з ЦП: діятиме особливий податок на їхнє відчуження і податок на прибуток за такими операціями. Це призведе до невиправданого зростання фіскального навантаження. І замість очікуваної детінізації цієї діяльності та наповнення держбюджету матимемо протилежні наслідки, а саме знищення ринку корпоративних ЦП, оскільки сумлінні платники податків інвестори автоматично втрачають ліквідність своїх інвестицій.  

У  травні 2008-го, через 14 років переговорного процесу, наша держава вступила до СОТ. І нещодавно заявила про бажання переглянути тарифні ставки ввізного мита.  
Цікаво нині переглядати указ попереднього глави держави від 08. 02. 2008 р. про відзначення державними нагородами 41 «героя боротьби за СОТ». Вступ був рішенням політичним, але СОТ — це торговельна організація, де першу скрипку мала б грати все-таки економічна мотивація (можна пригадати досвід СРСР, який на догоду політичним інтересам підтримував матеріально «дружні режими» світу, що, зрештою, стало не останньою причиною поразки у «холодній війні»).

На Волині, впроваджуючи різні великі й малі проекти, дедалі активніше залучають позабюджетні кошти. Одне із джерел фінансування економічних, соціальних, екологічних, освітніх програм (на умовах співфінансування) — міжнародні гранти. Лише в рамках об’єднання «Єврорегіон «Буг» в область на їхню реалізацію залучено понад 30 мільйонів євро. Органи виконавчої влади поліського регіону дедалі активніше поліпшують життя місцевих громад без участі державної скарбниці. Які  ж пріоритети у цій новій для держави справі на найближчий час? 

Протягом чотирьох днів у Києві та Черкасах проходив І Міжнародний театральний фестиваль «Документ», спрямований на популяризацію в Україні так званих документальних спектаклів. Своєрідність документальної вистави — віддзеркалення дійсності завдяки реальним історіям, актуальним подіям, людям, які були їхніми учасниками чи ініціаторами. Документальний театр ближчий до журналістики, аніж драматургії, що особливо підкреслює метод вербатім, коли актори на сцені озвучують інтерв’ю, записані з очевидцями певних подій.   

Коротке і трагічне життя, смерть, довгі роки овіяна таємницею, всесвітня слава і водночас складна доля відродження в людській пам’яті — це лише короткий штрих в обрисі постаті Миколи Леонтовича. Він стоїть в одній лаві найвидатніших діячів  національної культури...
«Це було після Різдва 1921 року... Він був убраний в старе пальто, на голові в нього була оригінальна шапка, яку пошила йому дружина зі старої ковдри. На руках рукавиці на один палець (також робота його дружини), а штани — сіро-чорного кольору — з великими фіолетовими латками. Та він ще ніс на паличці зав’язаний у великий платок гостинець для мене — калачі. Це був назверх бездомний подорожній, голодуючий, аж ніяк не Леонтович», —  згадував у своїх спогадах його колега по єпархіальній школі Я. Грех. Ось так «одягли» більшовики композитора, який уже мав широке визнання. Про Миколу Леонтовича, спадщина якого в жанрі хорової музики сягає вершин світового музичного мистецтва, розмовляємо з професором Анатолієм ЗАВАЛЬНЮКОМ. 

Якихось 20—30 років тому столиця мала зовсім інакший вигляд. Ми не знали монстроподібного нашарування скла й бетону, обридлих фальшивою яскравістю офісно-розважальних центрів, кричущо-нав’язливих рекламних біг-бордів. Все, або майже все, було просто, зі смаком, душевно і по-домашньому тепло.

Відчуття занурення в дитинство, юність, молодість на фотовиставці відомого столичного майстра «Київ. Це було нещодавно…» не полишає з перших кроків. Навпаки, з кожною новою роботою дедалі гостріше відчуваєш — що ж ми насправді втратили! Цих місць уже немає або ж вони мають зовсім інший вигляд — красивий, сучасний, але не ТАКИЙ. А минуло ж лише якихось кілька десятків літ — від початку 70-х до середини 90-х років ХХ століття. 

Днями в Житомирській облдержадміністрації за участі представників ЗМІ пройшла презентація статистичного збірника «Гендерний портрет Житомирщини», підготовленого та виданого за спільної участі трьох поважних установ — обласного управління статистики; управління у справах сім’ї, молоді та спорту облдержадміністрації; гендерного ресурсного центру облради. Освітлювати захід прибули журналісти аж чотирьох(!) видань, чим варто було б обурюватись, якби не подальший розвиток подій.  

У село Черепашинці на Вінниччині провели водогін. Це була б подія, можливо, лише районного масштабу, аби не один істотний момент. Саме на прикладі цього проекту його організатори змогли показати, як громада зможе сама вирішити будь-яке питання, що належить до сфери комунального комфорту. 

В останні дві доби повідомлення із західної частини країни схожі на фронтові. І це так! Бо змагання зі стихією — справді боротьба, а ціна питання — людські життя. Чи довго витримаєш без їжі, води на морозі в хуртовину? Страждання людей, що опинилися у сніговій пастці, — не жарт. А праця рятувальників у надзвичайних умовах — подвиг. Журналісти «Урядового кур’єра» розповідають, що відбувається у місцях, охоплених негодою.