Мій співрозмовник Іван ХОМ’ЯК — автор сотень публікацій із культури української мови й мовлення, доктор педагогічних наук, професор Національного університету «Острозька академія», академік Академії наук вищої школи України, заслужений працівник освіти України. Звісно, що спілкуємося ми про нашу рідну мову, яка на все життя стала його всесвітом.

Ця світлина дуже точно передає характер динамічної, обдарованої людини в модному капелюсі. Хто вона? Видатний політичний чи культурний діяч? Підприємець? Художник? Можна гадати по-різному. Однак чітко зрозуміло одне: цей чоловік має світлий розум і багато талантів, вольовий характер. Він залишив на землі величний слід у вигляді архітектурних шедеврів, відомих і не дуже широкому загалу. Йдеться про творця шедеврів архітектури Владислава Городецького. Його «Будинком з химерами» в столиці України й досі захоплюються поціновувачі з різних країн.

У тому, що впродовж кількох останніх місяців у Сумах якість пасажирських перевезень комунальним транспортом помітно поліпшилася, переконувати зайве: цього можуть не помітити тільки ті, хто взагалі не користується тролейбусами чи автобусами, або байдужі до цього питання городяни або гості міста. Оскільки ні до перших, ні до других не належу, маю право зробити подібний висновок.

Бути військовим, боронити свою країну від загарбників — почесно й дуже відповідально. Та не слід забувати, що мужні хлопці й чоловіки щодня мають велике фізичне й психологічне навантаження. Отже, проблематика поживного та якісного харчування для них — не на останньому місці. Та чи насправді те, що вони споживають на сніданок, обід і вечерю — корисне і смачне?

Те, що Харків дедалі настійливіше наступає на прилеглі до мегаполіса села, включаючи їх у свої межі, радує далеко не всіх сільських жителів. З одного боку, не треба перебиратися в місто з усіма його благами цивілізації, бо воно саме прийшло до вашого обійстя. Як у випадку з Циркунами. З іншого, це порушує самобутній устрій села, його традиції, звички, єднання з природою. А вона тут воістину благодатна. З півночі до селища примикає великий лісовий масив, населений кремезними дубами, а між Циркунами та Черкаськими Тишками на березі річки Харків розкинувся сосновий ліс. Та й щодо благ цивілізації, тут циркунівцям нині є чим похвалитися.

Якщо сьогодні в пересічних жителів будь-якого регіону України запитати, хто така Наталія Леонідівна Шабельська, навряд чи хтось зможе правильно відповісти. Хіба що за винятком мистецтвознавців або краєзнавців, насамперед на Сумщині, зокрема Охтирщині, Лебединщині та в селищі Чупахівка, де ця невтомна ентузіастка жила в другій половині позаминулого століття й залишила добру пам’ять про себе і своїх сподвижниць. А між іншим її постать знакова, масштабна й гідна належного пошанування. Бо таких феноменальних активісток, які поклали своє життя на духовний вівтар, в історії негусто.

Цікавить таке питання: я отримав відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання в Україні. Чи могли мені відмовити через те, що я фактично не проживав за адресою, яку вказав при подачі документів? Річ у тому, що я звертався по допомогу в зібранні документів, необхідних для посвідки, до юридичної організації, в якій запевнили, що всі документи в порядку. Скажіть: чи можу я повторно подати документи на отримання посвідки?

Донбас: проблема закриття шахт, невідворотність негативних соціальних наслідків, а з іншого боку, пошук рішення на місцевому чи навіть на державному рівні, що не допустить утворення депресивної території, збереже життя підприємству, а людям зарплату і змогу не вирушати на заробітки деінде. Проблематика сільської місцевості, брак можливостей для молоді, а з іншого боку, ініціативне покоління, яке успішно об’єднує односельців задля кращих змін на селі.

Одна з особливостей Закарпаття в тому, що тут зосереджено найбільше ромів з-поміж усіх регіонів України. Їхні стежки століттями вели через край, що на роздоріжжі багатьох шляхів, і більшість з них знайшла тут свою батьківщину. Про те, як нині живуть і що турбує один із народів, який оселився на теренах найзахіднішої області, розповідає кореспондент «Урядового кур’єра».

Історія Великої Вітчизняної війни у сусідній Росії в останні два десятиліття стала однією з головних складових державної політики. А День Перемоги влада взагалі відверто і свідомо використовує для чергової мобілізації росіян і навіть подає 9 травня та все, що йому передувало, начебто як найбільше досягнення лідера Кремля та його близького оточення за двадцять років перебування при владі. Бо жодна подія з давно минулої чи новітньої історії РФ не супроводжується подібним розмахом, пафосом, самовихвалянням і масовим психозом. А вшанування пам’яті про мільйони загиблих людей під час тієї страшної війни, на жаль, перетворюється на шоу.