В Ужгороді у спекотну літню погоду всьоме пройшла «Ужгородська регата» немоторних човнів. Спуски вниз по річці Уж на всьому, що здатне триматися на воді, зацікавили велику кількість глядачів і учасників, які увімкнули творчу фантазію і збудували для змагань з підручних засобів найдивовижніші судна, на яких і вирушили у масовий заплив. Деякі з цих плавзасобів викликали щирий сміх глядачів, адже зроблені були з наповнених повітрям автомобільних камер чи рятувальних кіл, з картону і пінопласту, частин меблів і дерев’яних конструкцій, які, здавалося, не здатні утримати людину на воді. Але більшості з них це вдалося, як і дістатися фінішу. 

Його ім’я з’явилося на українському історичному і науковому небосхилах 1980 року. Світ готувався до 100-річчя винайдення електрозварювання, тож і вітчизняний однойменний заклад імені Є.О. Патона мав сказати про наш вагомий внесок у цю справу. Дослідники з’ясували: коріння її глибоко в Україні — Микола Бенардос 1881 року відкрив новий спосіб з’єднання металів і продемонстрував його на виставці в Парижі. 

... Невдячна це справа — кепкувати з потуг наших бійців ідейного фронту. Бо реальність може виявитися значно сміховиннішою, ніж твої кпини. Ось кому, здавалося б, заважала наче й зовсім невеличка, але цілком самодіяльна родзинка, яку зауважували проте чимало гостей Одеси. Табличка над одеським двориком з усіма назвами його вулиці від імперських часів і до нинішніх: Новорибна — Чижикова — Пантелеймонівська. З відповідними символами, що означали певну епоху. 

Коли розпочалися бойові дії на сході України, Дніпропетровська область одразу стала на захист Батьківщини, створила потужний заслін російській агресії й розповсюдженню руского міра. Наддніпрянський край — не просто прифронтовий регіон, а той, де було сформовано найбільшу кількість добровольчих батальйонів і звідки на фронт пішло найбільше добровольців. Жителі Дніпра дізнаються про запеклі бої на Донбасі не тільки з новин, а й із тривожних звуків сирен карет швидкої допомоги, коли вони мчать вулицями міста з важко пораненими бійцями з різних областей країни, яких доправляли у військовий шпиталь та обласну лікарню ім. І. Мечникова. У Дніпрі неодноразово ховали не один десяток невідомих солдатів з усієї України, в місті організовано систему ідентифікації їхніх останків. І на Дніпропетровщині, на жаль, найбільша в Україні кількість загиблих бійців. Їхні фотографії нині розміщені в єдиному в нашій країні Музеї АТО та на Алеї пам’яті в центрі міста Дніпра. 

Останнім часом у вітчизняних ЗМІ можна побачити інформацію, в якій розповідають про рейдерські атаки на бізнес і нерухомість. Люди скаржаться: захистити себе вкрай важко. Та коли фахівці починають з’ясовувати, що до чого, виявляється, що чимало постраждалих самі винні у своїх проблемах. А все тому, що підписуючи папери, довіряють словам контрагентів: мовляв, він же мій друг і товариш, то як же йому не довіряти? Звісно, є й групи рейдерів, які справді заробляють чималі кошти на віджимі бізнесу і нерухомості. Що робити, якщо потрапив у неприємну ситуацію, дослідив «Урядовий кур’єр». 

На початку липня цього року інженер-конструктор КВ-2 ДП «АНТОНОВ» Андрій Яценко став чемпіоном України в класі кордових пілотажних моделей, а також посів перше місце в цьому ж класі в рамках етапу Кубку світу з авіамодельного спорту, який відбувся в кінці червня у місті Пуатьє (Франція). У цьому класі брали участь 20 спортсменів з різних країн світу, в основному з Франції, Бельгії, Китаю. Ця перемога – не перша в житті спортсмена. Щороку Андрій бере участь у змаганнях міжнародного та всеукраїнського рівня. Авіамодельним спортом займається з шести років. На станцію «Юних техніків» його привів старший брат Юрій, з яким він тепер інколи ноді їздить на змагання, хоча живуть у різних містах (брат у Харькові). Батько – слюсар Південного гірничо-збагачувального комбінату (ПГОК, Кривий Ріг) дав синам перші уроки майстрування.  

Розмови про те, що газети нібито вже віджили своє, чую не вперше. Мовляв, інтернет, телебачення, мобільний зв’язок уже поклали газети в архів. Так, нам пощастило жити в час небувалого науково-технічного прогресу, у столітті інформації. Ми оточені нею, коли читаємо книжки й газети, слухаємо радіо, дивимося телевізор, спілкуємося між собою. Колись завдяки технічному прогресові виникли нові засоби спілкування, а разом з ними — і нові цінності. Першим проривом у цьому напрямі стала книжка, пізніше — періодичні друковані видання, потім — телеграф, радіо, телебачення і нарешті інтернет. 

Уже кілька років не вщухають дискусії й не припиняються реальні дії з приводу часткового затоплення національного парку «Бузький Гард». Не вперше звертається до цієї теми й наша газета («УК» №131 від 15.07.2016 р. і №153 від 16.08.2016 р.). Плани підняття рівня Олександрівського водосховища і затоплення унікальної місцевості виникли згідно з проектом завершення будівництва Ташлицької ГАЕС, складової Южно-Українського енергокомплексу. 

Навесні цього року під час робочої поїздки на Олевщину керівники Житомирської області з подивом дізналися від місцевих жителів, що десятки тисяч гектарів земель з покладами бурштину надано у користування маловідомим фірмам для «геологічного вивчення і дослідно-промислового видобутку». За розслідування резонансної справи взялась обласна прокуратура, а розгляд заявленого нею в інтересах держави судового позову проілюстрував методи, за допомогою яких Державна служба геології та надр України здійснила незаконну, як уже визнав суд першої інстанції, оборудку. 

Волонтерку Марію Бредихіну з Попасної влітку нагороджено почесним званням «Заслужений працівник охорони здоров’я України». Тільки за період 2014—2015 років вона під обстрілами роздала людям 6644 продовольчих набори. Гуманітарну допомогу доводилося перевантажувати у Врубівці. До обстрілюваного з усіх боків міста міжнародні благодійники їхати не наважувалися. Та жінку в жилетці з червоним хрестом знали на всіх блокпостах й беззаперечно пропускали. Вона везла допомогу туди, де її потребували найбільше.