Головний старт чотириріччя — Олімпіаду-2012 у Лондоні українські борці греко-римського стилю провалили. Жоден з наших атлетів не зумів пробитися навіть до півфіналу. Що стосується представників вільної боротьби, то гірку пігулку в останній день змагань підсолодив Валерій Андрійцев. У ваговій категорії до 96 кілограмів він несподівано для спеціалістів завоював «срібло». Причому на шляху до вирішальної сутички переміг таких грізних конкурентів, як бронзовий призер Ігор-2008  Хетаг Газюмов з Азербайджану та чинний чемпіон світу іранець Реза Мохаммад Алі Яздані.  

Кияни, які регулярно пересуваються вулицями столиці на власних автомобілях, гадаю, досі згадують понеділок 24 грудня торік як свій страшний сон. Чим так примітний цей день, спитаєте? Для мене особисто тим, що якраз під вечір, добираючись із центру міста додому після роботи, я цілком свідомо порушила Правила дорожнього руху відразу за площею Перемоги, поїхавши, як кажуть водії, на «цеглину», бо іншої можливості потрапити на дорогу, що тягнеться уздовж швидкісного трамваю, просто не було. А вдома опинилася аж через три з половиною години, хоч зазвичай витрачаю на цей шлях щонайбільше 30—40 хвилин.  

За радянського часу можливість виїзду за кордон найчастіше обмежувалася стажуванням. Коли «залізна завіса» відійшла в минуле, українські оперні співаки з гарними голосами дедалі частіше надають перевагу роботі за кордоном. Починаючи з 1990-х шанувальники оперного мистецтва не бачать на афішах Національної опери України  прізвищ улюблених співаків — Анатолія Кочерги, Вікторії Лук’янець, Ольги Микитенко, Дмитра Попова, Тараса Штонди.

Керівництво театру намагається поліпшити ситуацію. 2006 року головний режисер Національної опери України Анатолій Солов’яненко започаткував проект «На Україну повернусь», у рамках якого щороку до Києва приїжджали українські оперні артисти й співали у гала-концерті. Недавно його проект трансформувався у фестиваль «Українські оперні зірки в світі».

В українському суспільстві триває жваве обговорення майбутнього підписання Україною договору про зону вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС. І слід зазначити, що противників такого акту серед політиків та економістів наразі набагато більше, ніж прибічників.

Приміром, екс-міністр фінансів Віктор Суслов вважає, що українські парламентарії, які нещодавно більш ніж 300 голосами висловилися за європейський шлях розвитку нашої країни, вчинили неправильно. 

У 21 рік Юрій Березовський із села Товстолуг на Тернопіллі вирішив стати фермером. Пройшов через недовіру чиновників, аграрників, але довів, що вміє по-справжньому господарювати, дбати про розв’язання соціальних проблем не лише рідного села, а й навколишніх населених пунктів, де орендує землі.

Здається, обережні оптимістичні прогнози про початок хоч приблизно продуктивної роботи нашого парламенту починають справджуватися: у понеділок депутати нібито домовилися відновити пленарні засідання.  Звичайно, це ще нічого не означає, бо передовий загін Яценюка—Тягнибока з «примкнувшими», як колись казали, до них «кличківцями», знову заблокує трибуну за найменшої нагоди. Підстави знайдуться, а якщо ні, їх оперативно підшукають здатні виключно до фізичного протистояння ідеологи. Чи не так?
Така логіка політичної, з дозволу сказати, боротьби стала найуживанішою.

Про затвердження Порядку та умов надання у 2013 році  субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з  невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або  погоджувалися органами державної влади чи місцевого  самоврядування

Кожної весни більшість споживачів замислюється над зміною гардеробу. Будучи патріотами, журналісти «Урядового кур’єра» вирушили на пошуки речей та взуття від українських виробників. Шукали в трьох містах: Києві, Харкові й Одесі. Як з’ясувалося, знайти цих виробників нелегко. 

Уряд вітає відновлення законотворчої роботи та покладає великі надії на плідну співпрацю з парламентом у питаннях забезпечення стабільності та розвитку України, зазначив Микола Азаров на початку засідання. «Я переконаний, що зараз найдорожче — час, який ми зобов’язані витратити на зміцнення позицій України в нинішній напруженій ситуації. У такий час будь-які суперечки відкладаються, і вся команда працює на єдину справу. Я бачу добрий знак у тому, що після гострих дискусій і протистоянь лідери парламентських фракцій знайшли компроміс. Думаю, це великий крок до усвідомлення, що і влада українська, і опозиція українська, і народ в країні один», — наголосив глава уряду.  

Перший заступник глави уряду розпочав із найголовнішого — динаміки курсу гривні: «Надалі курс буде достатньо прогнозований і зрозумілий, якщо він і коливатиметься, то не викличе стурбованості в наших громадян».

За словами першого віце-прем’єра, Україна не може виконати вимоги Міжнародного валютного фонду щодо більш гнучкого валютного курсу. «Хоч би як ми хотіли, але втручатись і коригувати курс багатомільйонної країни з таким потенціалом експорту-імпорту — це дуже важкий процес. МВФ вимагає гнучкості курсу, представники місії хотіли б, щоб курсоутворення нашої країни відбувалось на більш ринкових умовах, я кажу: краще, ніж є, ми зробити не можемо, — означив позицію Сергій Арбузов, додавши, що держава втручатися у цей процес не буде. — Зараз на міжбанку пропозиція повністю задовольняє попит. Штучно втручатися у цей процес ми не будемо. Це позиція уряду і Нацбанку».