Резонансні події в Криму нікого не залишають байдужим. Більшість сходиться на тому, що референдум, який має відбутися 16 березня 2014 року, фактично поза законом. Адже вільно висловити свою волю під дулом автомата «невідомого» солдата дуже важко. Які норми закону порушує цей референдум та який кремлівський сценарій провалився, з’ясовував «Урядовий кур’єр». 

Центральною подією другого дня робочого візиту Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка до США став його виступ на позачерговому (вже шостому) засіданні Ради Безпеки ООН, де обговорювали ситуацію в Україні. 

Спільними зусиллями всіх цивілізованих країн військову агресію Росії буде зупинено. Таке переконання висловив Голова Верховної Ради, в. о. Президента Олександр Турчинов у розлогому інтерв’ю телеканалу «Рада», присвяченому актуальним питанням зовнішньої та внутрішньої політики держави.

«Ми робимо все для того, аби не було війни ані в Криму, ані в будь-якому іншому регіоні України», — заявив він, зазначивши, що така небезпека існує: коли почалося військове вторгнення в Крим, на східному кордоні України вже було сконцентровано багато військових частин Російської Федерації, які «формально готові до вторгнення на територію України у будь-який момент». 

«Якщо люди, які кричать, що Донецьк — це Росія, і палять прапори «Шахтаря» — донеччани, а не понаїхали з Росії, то я — фашист і бандерівець, пацани!» — ось так публічно висловився футболіст гірників Ярослав Ракицький на адресу непроханих гостей із сусідньої країни, які з усіх сил намагаються «захистити» донеччан від хтозна-кого. Тим часом захищатися жителям краю доводиться від зайд. І якщо досі вони вихлюпували свою ненависть, презирство і зневагу, зосереджуючись здебільшого на державній символіці тощо, то тепер влаштували в центрі міста жорстоке побоїще, в якому по-звірячому побили учасників мітингу за єдину Україну. 

Мені зателефонувала подруга з Росії. Поцікавилася, як справи. У відповідь на слова, що я навіть припустити не могла, що її батьківщина здійснить збройний напад на Україну, подруга щиро здивувалася: «А хіба Росія на вас нападає?» На запитання, чи дивиться вона телевізор, відповіла, що російські канали з ранку до вечора розповідають про миротворчу місію щодо захисту українців від бандитів і фашистів.  

Торік загальний обсяг експорту України знизився на 7,8% порівняно з 2012-м до $63,3 мільярда. За даними державного підприємства (ДП) «Держзовнішінформ», найбільшу частку в ньому традиційно зайняли агропромисловий комплекс ($17 мільярдів), товари металургійної промисловості ($ 14,3 мільярда), хімічна промисловість ($4,9 мільярда). Зменшилися торік на 9,1% порівняно з 2012-м і показники імпорту до $77 мільярдів. Пріоритетну частку українського імпорту в грошовому вираженні займають енергоносії ($21,8 мільярда), товари хімічної промисловості ($9,9 мільярда), агропромислового комплексу ($8,2 мільярда).

Майстер спорту міжнародного класу, чемпіонка світу та Європи, переможниця етапів Кубка світу Олена Підгрушна додала до цих звань ще одне — чемпіонки XXII зимових Ігор у Сочі. Олена разом з Юлією Джимою, Вітою та Валентиною Семеренко блискуче виграла естафетні перегони. 

Шкода, але крадіжка чи бешкет у пасажирському транспорті — явище не рідкісне. Якось, спізнившись на останній автобусний рейс, змушена була повертатися з гостей нічною електричкою. У вагоні компанія молодиків поводилася неадекватно: пиячила, злословила, чіплялася до пасажирів. Хтось викликав міліцію, і через кілька зупинок наряд зайшов у вагон. Однак сталася дивовижа: хулігани, кимсь попереджені, принишкли, а ті, хто від них потерпав, не стали скаржитися. Кількох людей, які спробували правоохоронцям розповісти, що трапилося, осмикнули інші пасажири. Мовляв, міліція їх нікуди не забере і вам доведеться з ними їхати далі.

Віками нас переконували, що Іван Мазепа — підлий зрадник. Так було б донині, якби продовжувала існувати держава, в якій лише одна з «братніх» республік була «старшою», а нав’язувані нею оцінки історії — єдино правильними і обов’язковими для інших. 

Кажуть: нині не час для святкувань, бо в Україні чобіт чужого воїна, що з цинізмом називає себе братом-слов’янином, топчеться по кримській землі. Але більшість переконана у протилежному: обов’язок сучасників пошанувати композитора, який у співавторстві з поетом Павлом Чубинським створив пісню, котрій судилося стати символом, а відтак Державним гімном України. І саме в ці тривожні дні він звучить так потужно, заміняючи нашим співвітчизникам зброю. Отож відкладати поїздку у польські Млини на могилу Михайла Вербицького не стали: якщо хочемо, аби світ нас поважав, маємо й самі вчитися шанувати будівничих своєї держави.