Зацвітуть вишні, набубнявіють бруньки яблунь, зашумить молоде листя лип і тополь. З кожним подихом вітру вони вклонятимуться пам’яті тих, хто віддав життя за Незалежність, за Свободу, за Україну. Ще немає тих садів, ще не забиті кілочки розмітки під ті алеї та сквери, але є в нашого народу така традиція — вшановувати героїв, отже сади і парки будуть.
«У День Героїв Небесної Сотні ми вшановуємо їх промовами і мітингами, але це далеко не все, що можемо зробити для увічнення їхньої пам’яті», — вважає директор Інституту національної пам’яті і безпосередній учасник Революції гідності Володимир В’ятрович.

Цього року засідання Ради національної безпеки та оборони відбулося у повному складі вперше. Громадськість очікувала на резонансне, рішуче й, можливо, рушійне для долі майбутнього країни слово Верховного Головнокомандувача. Експерти в унісон прогнозували Україні офіційний воєнний стан, а пересічні українці просто затамували подих в очікуванні невідомого, бодай лиш обнадійливого... До стін своєї адміністрації Президент повернувся з Дебальцевого за дві години до опівночі. Вже у цивільному вбранні Петро Порошенко попросив представників ЗМІ не гратися з «міцними» словами й правильно висвітлювати події: котла не було, війська відведено, а не виведено, життя хлопців збережено. Це стратегічні кроки Генштабу! 

Уся країна зітхнула з полегшенням, коли основне угруповання українських військ вийшло з Дебальцевого. Іловайськ не повторився, і це найважливіше — в один голос повторюють і ті, хто вийшов з цього пекла, і ті, хто домагався підкріплення або ж відведення військ. Чому місто залишили і як його потрібно було обороняти, воєнні стратеги сперечатимуться ще довго. Наразі достеменно відомо одне: воїни не посоромили честь мундира і до кінця виконали свій обов’язок. 

Анексія Криму — це злочин світового масштабу. Росія знехтувала принципами мирного устрою Європи після Другої світової війни, зокрема непорушністю кордонів, не кажучи вже про те, що вкрала в України незлічену кількість об’єктів, куди було вкладено значні кошти. Приміром, «Чорноморнафтогаз» з буровими, флот, підземне сховище газу, сім портів, близько 140 державних санаторіїв, із яких тільки 20 перебували у власності Криму. 

Не все у нас ще втрачено в організації охорони здоров’я, є надбання, які служитимуть опорою для здійснення подальшої реформи. Про це заявив міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі, повернувшись із поїздки по областях, де знайомився з роботою підвідомчих закладів. 

Колись у наших горах кожний колгосп утримував по 5 тисяч овець, яких у Путильському районі було 110 тисяч. Нині на весь район їх усього кілька тисяч голів, і то статистика рахує разом з козами. До місцевих легенд уже належать спогади про те, як за радянських часів літаками відправляли у Москву і Ленінград продукцію спецпризначення з високогірних полонин — делікатесні сири, масло, що вбирали в себе чистоту і силу ста різновидів дикорослих лікувальних трав.  

Світовий флешмоб з обливанням крижаною водою «Іce bucket challenge» (випробування крижаною водою), що спершу був призначений для допомоги хворим, в Україні перетворився на кампанію з допомоги армії. Участь у ній, нагадаю, вже взяло чимало відомих політиків та дружина глави нашої держави Марина Порошенко. Перша леді держави разом з дітьми облилася крижаною водою та перерахувала кошти на потреби руху. 

Народне прислів’я стверджує: від в’язниці й торби не зарікайся. Так само в будь-який час із різних причин людина може втратити й домівку. Але так званий портрет безхатченка нині відчутно різниться від того, що був, скажімо, за часів СРСР. Звісно, є серед них люди, які самі обирають таке життя — поза соціумом, із прогресуючими поганими звичками. Але більшість втратила домівку зазвичай через злочинні дії шахраїв, байдужість близьких або руйнування житла з різних причин. А останнім часом до них додаються й вимушені переселенці, які на новому місці не можуть знайти собі притулку. 

На кращу медсестру Сєвєродонецької міської організації Товариства Червоного Хреста Інну Риндіну чекають у десятках квартир міста хіміків. 1991 року в студентки Лисичанського медучилища здійснилася мрія, відтоді радість улюбленої роботи освітлює її долю. 

«Мама і тато тепер живуть на небі», — так рівно рік тому сказала трирічна рівнянка Ашхен Арутюнян на похороні батька. 20 лютого дівчинка залишилася круглою сиротою: її мама відійшла у Вічність раніше, а тато, вірменин, який усім серцем полюбив Україну, поклав життя за неї на Інститутській.