• Микола ЛЯПАНЕНКО: «Аби врятувати Раїсу Кириченко, німецький граф Бено Азоліні віддав під заставу свій будинок»

    «Поряд з вами солов’ї мовчать. Солов’ям нема чого додати… Солов’ї мовчать. Лише земля вашу пісню слухає з любов’ю!» — це рядки з вірша полтавської поетеси Марії Бойко, які вона присвятила незабутній, справді народній співачці Раїсі Опанасівні Кириченко. «Берегиня української пісні», «Наша Чураївна», «Наша Козачка» — шанобливо називали її за життя вдячні земляки, коли, затамувавши подих, слухали її дивовижної краси і сили голос. У ці осінні дні Героїні України, лауреатові Шевченківської премії, повному кавалеру ордена княгині Ольги, народній артистці України Раїсі Кириченко виповнилося б 70 років. Наш співбесідник — людина, яка дружила і творчо співпрацювала з родиною Кириченків, генеральний директор полтавської облдержтелерадіокомпанії «Лтава» Микола Ляпаненко.  

  • Лариса КОНАРЕВА

    Анджей Вайда у фільмі «Валенса. Людина надії» знайшов героя нашого часу

    Людство в усі часи шукає свого героя, бо завжди прагне до ідеалу. Нам нудно без кумирів. Нам важко без поводирів. Саме тому мистецькі твори, присвячені героям, особливо реальним, які увібрали в себе ознаки часу, привертають увагу і стають популярними.
    Гадаю, така доля очікує і на кінофільм Анджея Вайди «Валенса. Людина надії». І не тільки в Польщі, бо Лех Валенса без перебільшення став «батьком» нової Європи, яка народилася, звільнившись з-під радянського чобота. Не випадково ця картина висунута Польським інститутом кіномистецтва на «Оскар» у номінації «Краща робота іноземною мовою».

  • Оксана МЕЛЬНИК

    Наскільки особлива вулиця Вірменська?

    На запитання, винесене в заголовок, відомий львівський ресторатор і громадський діяч Вардкес Арзуманян відповів: «Архітектурою, своєю аурою та дивовижною енергетикою!» 

    Міста і села, вулиці і площі, як і люди, мають дні народження. Нехай не зовсім точні, а доволі умовні, коли йдеться про сиву минувшину. Тож коли саме оселилися вірмени на території Галицько-Волинського князівства,  достеменно невідомо. Дослідники Львова доводять, що перші втікачі з Вірменії з’явилися тут ще в середині ХIII століття: рятувалися від спустошливих нападів ординців. Вочевидь, добрих ремісників і вправних будівничих, спритних купців одразу оцінили в місті, що стояло на перехресті торгових шляхів й активно розбудовувалося. Новим поселенцям міська влада виділила окрему вулицю в середмісті, аби відтворили на чужині куток рідної землі.

  • Олена ІВАШКО

    У реакторі — перевірене паливо

    Планово-попереджувальний ремонт завершується. На першому енергоблоці виконують роботи з продовження термінів його експлуатації. А другий блок після тимчасового відключення вже працює в єдиній енергосистемі України.  
    Днями завершено завантаження активної зони реактора третього блоку. До неї вміщено 97 паливних касет російської компанії «ТВЕЛ» і 66 тепловиділяючих збірок транснаціональної фірми «Westinghouse».  Цього року процедуру завантаження виконано на тиждень раніше встановленого графіка. «Досягти такого результату, — констатує заступник головного інженера ВП ЮУАЕС з ядерної та радіаційної безпеки Дмитро Соколов, — вдалося завдяки роботам, проведеним під час планово-попереджувального ремонту торік, а також оптимізованій схемі завантаження, у якій було враховано всі нюанси попередньої кампанії, зокрема пов’язані з викривленням палива обох виробників».

  • Ходить гарбуз по… зоопарку

    Культ гарбуза на наших теренах відомий ще задовго до західних геловінських традицій. Чого варті хоча б заготовлені українськими дівчатами  жовтогарячі овочі на випадок небажаного залицяльника. Після Покрови починається період весіль, а їм, як відомо, передує обряд заручин, на яких круглоголовий господар городу частенько був головною «дійовою особою».  До речі, підносити нелюбому женихові гарбуза — це не лише жарт. Це, стверджують знаючі люди, досить образливий натяк, адже гарбуз віддавна знаний в Україні як біостимулятор. Уявляєте, який це сором був для парубка — отримати гарбуза, адже в такий спосіб йому давали зрозуміти, що наречений з нього ніякий, або ж натякали, що мало каші з’їв — звісно, гарбузової.  

  • Микола ПЕТРУШЕНКО

    Аномальне свято

    Спекотне літо, яке було в нас цього року, коментують по-різному, воно стало захисною парасолькою від не природних, а соціально-економічних і навіть кримінальних явищ. Так, було гаряче. Особливо це відчули в Херсонській області, де недобрали значну кількість урожаю, пояснюючи падіння аномальною погодою. Але чи вперше було так гаряче?
    Звичайно, ні. На те й південь, щоб там грітися. Тому один із фермерів втрати урожаю мотивував не аномальним літом. На його думку, одночасно  зі спекою останні 20 років допікає селянам (і не лише їм, а всій державі) аномальне свинство. У ставленні до суспільства, колективних надбань минулих поколінь, які служили державі. Один із виявів — знищення зрошувальних систем у Херсонській області, які були життєдайними артеріями краю. Розібрали. Порізали. Здали на металобрухт, аби на нашому невігластві багатіли закордонні підприємці. Одиниці, а серед них як безвідповідальні й обмежені люди, так і ті, що величають себе політиками, нажилися. Суспільство постраждало. На багато-багато років. Державні органи, які мали стояли на сторожі народних інтересів і здорового глузду, замість протидіяти злочинцям, лише констатують і обгрунтовують їх аномальним літом. 

  • Про присвоєння рангів державним службовцям

    Присвоїти третій ранг державного службовця  
    Присвоїти четвертий ранг державного службовця
    Присвоїти п’ятий ранг державного службовця

  • «Шовки», які не гріють

    За погашення боргів із зарплати на комунальних підприємствах персонально відповідають керівники місцевих органів влади. Однак чи лише від них залежить розв’язання проблеми? Ситуацію вивчали журналісти «Урядового кур’єра»  

  • Любомира КОВАЛЬ

    На передовій соціальної справедливості

    Глава держави особисто завітав до Міжнародного центру культури і мистецтв Федерації профспілок України, аби зустрітися з тими, хто своєю нелегкою щоденною працею полегшує життя нужденних та малозахищених. Адже ця професія — не лише робота, а стиль життя. І залишаються в ній лише ті, у кого відкрита душа, а серце сповнене співчуття і любові до ближнього. Отже — ці люди завжди на передовій соціальної справедливості. 

  • Ольга ГІНЗБУРГ: «Золотовалютний запас держави можна поповнити, а наші документи безцінні, і їх втрата непоправна»

    Якщо скласти всі документи Національного архівного фонду поаркушно в одну стрічку, то нею можна 375 разів обгорнути земну кулю по екватору (вважаємо, що довжина сторінки — 30 см, довжина екватора 40075 км). Як зберігається і використовується такий історичний скарб? На ці та інші запитання «УК» відповідає голова Державної архівної служби Ольга ГІНЗБУРГ.