Свідчення цього — низка підписаних документів. Так, глава Української держави та Президент Туркменістану поставили підписи під Спільною заявою про поглиблення відносин дружби і співробітництва, чим підтвердили обопільну зацікавленість зміцнити партнерство. Ідеться про прагнення сторін до подальшої інтенсифікації політичного діалогу на найвищому рівні, здійснювати тісну взаємодію на міжнародній арені, співпрацювати в торговельно-економічній, паливно-енергетичній, фінансовій, транспортній і промисловій сферах.

Про нову економічну політику Прем’єр-міністр Микола Азаров не втомлюється повторювати на всіх рівнях. Потреба в її запровадженні назріла, мабуть, так само, як і в 20-х роках минулого століття. З історії відомо, що саме неочікувані й нестандартні кроки забезпечили підвалини для різкого стрибка тодішнього народного господарства.

Від останнього сьогодні мало що залишилося, однак принципи й методи управління економічними процесами дають чинному уряду механізми й певний простір для маневру. За словами Прем’єра, з цим погоджується навіть місія Міжнародного валютного фонду, яка у своїй заяві відбила бачення конкретної ситуації в Україні. Одним із найголовніших висновків фахівців став той, що в цьому разі слід застосовувати не лише типові підходи, а й вдаватися до нестандартних. 

Принаймні у цьому під час урядового брифінгу запевнили віце-прем’єр-міністр Костянтин Грищенко та голова Державної служби з лікарських засобів Олексій Соловйов. Так, Костянтин Грищенко заявив, що немає жодних об’єктивних  підстав говорити про зникнення імпортних ліків із полиць українських аптек з 1 березня, коли набере чинності законодавча норма про ліцензування ліків.

«Уведення норм про ліцензування відбуватиметься поступово. Цей механізм простий і прозорий для імпортерів ліків, він не повинен спричинити негативних наслідків для пересічних громадян. Ми жорстко контролюватимемо наявність ліків в аптеках», — наголосив віце-прем’єр. У свою чергу Олексій Соловйов додав, що провідні імпортери мають на складах запаси ліків на 3—4 місяці і країна буде цілком забезпечена ліками іноземного виробництва.  

Коли розпочнеться продаж сільгоспземлі і скільки її зможуть купити в одні руки? Як оформляти право власності на земельну ділянку? Чи буде підтримка тої чи іншої галузі агропромислового сектору? Селяни й аграрії буквально закидали поштову скриньку редакції запитаннями, сподіваючись почути на них відповіді під час «прямої лінії» «УК», присвяченої розвитку сільського господарства і земельній реформі. Гість редакції — заступник міністра аграрної політики та продовольства — керівник апарату Іван БІСЮК за відведену годину встиг відповісти лише на телефонні дзвінки. Тож ми намагатимемось висвітлити інші запитання на шпальтах видання у найближчих номерах.  

У  2012 році кількість безробітних у світі збільшилася на 4 мільйони чоловік. На загал їх нині 202 мільйони. Цифра вражає. Та прогнози на майбутнє, на жаль, ще менш оптимістичні. Фахівці стверджують, що у 2013—2014 роках лави тих, кому ніде докласти працю рук і голів своїх, поповнюватимуть ще по 5 мільйонів людей щороку.

Звісно, це не могло не відбитися і на ринку праці в Україні. Торішнє безробіття мали на рівні 8% кількості населення працездатного віку. Цього року якщо справи й поліпшаться, то не відчутно. Максимум до 7,8%. 

Проблему створення закупівельних і обслуговуючих кооперативів давно віднесено до задавнених, хоча вона не настільки вкрита «мохом», аби вважатися безнадійною. Принаймні у сільських населених пунктах області ведеться планомірна робота з їх створення.
Як наголошує начальник департаменту агропромислового розвитку Сумської облдержадміністрації Володимир Івченко, іншого виходу немає — залишається переймати досвід цивілізованих країн світу і пробувати ставати поряд з ними. Тим більше, що позиції приватного сектору зміцнюються. Сьогодні в області налічується майже 145 тисяч особистих господарств, де виробляється до 40% валової сільгосппродукції. З них третина — рослинницька, дві третини — тваринницька. 

На початку лютого Україна додатково розмістила єврооблігації на $1 мільярд (випущені у листопаді 2012-го). Організаторами розміщення виступили JP Morgan і VTB Capital. Термін погашення паперів — листопад 2022 року. Дохідність нового траншу становить 7,625%, хоч раніше вона передбачалася  на рівні  7,75% річних. Цей випуск євробондів став першим вдалим кроком Мінфіну в цьогорічному залученні зовнішнього фінансування бюджету.
«Глобально макроекономіка трохи поліпшилась, тож можна очікувати нових спроб Мінфіну вийти на ринок найближчими місяцями», — прогнозує  директор департаменту інвестиційно-банківських послуг ІК «Альтана Капітал» Павло Мишустін. 

Отой хлопець молодий, як співається в популярній пісні, вийшов у степ донецький, котрий, стверджують деякі «знавці», і до того був «ісконно руськім». А надалі, побутує думка, в Донбасі українською мовою розмовляли тільки одинаки, які приїхали працювати у всесоюзну кочегарку з далеких «українських» земель. Та й ті невдовзі перейшли на «нормальну» мову — суржик чи ту ж спотворену російську, яку спершу не кожен етнічний росіянин зрозуміє. Невже й справді українців та державну мову на 22-му році незалежності тут не знайти вдень із ліхтарем? Відповідь на ці та інші запитання «УК» допоможе знайти доктор філологічних наук професор Анатолій ЗАГНІТКО.    

Валентину Отамановському вінничани завдячують неперевершеними працями про історію рідного міста, а харків’яни пам’ятають його як педагога — завідуючого кафедрою латини медичного інституту. Проте широкому загалу мало відоме ім’я вченого, ерудита, який сенс свого життя бачив у служінні Україні. Працюючи з першоджерелами, зробив помітний внесок в українську історіографію. Його робота краєзнавця була всебічна та пробуджувала національну свідомість. Радянська ідеологія в таких особистостях бачила ворога. У Вінниці відроджувати ім’я невтомного дослідника Поділля почали у перші роки незалежності держави.  

Ошатний і затишний будинок Лучанінових легко впізнати серед інших, що розташувалися в мальовничому вибалку: цегляний, доглянутий, зі своєрідним «епіграфом» у вигляді мальовничої альтанки та ліси з різнокольоровими опецькуватими  глечиками. Власне, сама Мар’ївка — це кілька десятків хатин, розкиданих як у низині, так і на пагорбах, що за двадцять кілометрів від обласного центру.

Господар обійстя — стрункий, підтягнутий, з акуратною борідкою, в якій дедалі більше «господарює» сивина. Жартома пояснює, що кожного року голиться 7 березня (такий собі подарунок дружині на свято!) — і так триває аж до пізньої осені. З настанням холодів лезо відправляє на відпочинок.