Є митці, роботи яких стають взірцями для послідовників. Утім, тільки окремі з них у змозі бути взірцями для тих, хто, обираючи життєвий шлях, воліє присвятити себе мистецтву. Світочами, Вчителями (саме так — із великої) молодих, їхніми турботливими батьками, вочевидь, стають одиниці.

Коли йдеться про кіно, не можна не згадати Віктора Івченка, його унікальне вміння розгледіти талант і допомогти йому розкритися. Це він 1961-го очолив перший кінофакультет славетного вишу ім. І. Карпенка-Карого і почав навчати Івана Миколайчука, Борислава Брондукова, Раїсу Недашківську, Зою Недбай, Валерія Бессараба, Володимира Савельєва... 

А про його життя і творчість можна ставити аншлагові вистави, знімати захопливі фільми й видавати бестселерові біографічні книжки.

Такі неймовірно сині очі у моїй Вітчизні були, є і, звісно, будуть ще в когось. Але мені випало побачити їх лише раз, у Києві, ще школяркою — коли на зустріч з юними поетами з усієї України запросили дружину класика Володимира Сосюри дещо екзальтовану пані Марію. Ось тоді й ожили переді мною рядки «Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій», а поетове «я люблю», звернене до моря, неба і фіалок — бо вони «нагадують очі твої» — збагнулося кольорово.

Напередодні Різдвяних свят українці люблять розповідати страшилки. Не виняток і закохані в історію свого міста чернігівці. Яких тільки містичних легенд, пов’язаних із пам’ятками давнини, тут не наслухаєшся! І кожна має велику кількість варіацій, про що свідчить цілий стос публікацій різних авторів у різних виданнях. Із них працівники обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка представили виставку «Легендарна Чернігівщина». Та на автора цих рядків найбільше враження справили трохи скептичні, але дуже яскраві розповіді чернігівського історика і краєзнавця Олександра Добриці. Тож, прогулюючись містичними місцями, спробую їх переказати.  

Так уже повелося, що Донецьку обласну універсальну наукову бібліотеку деякі місцеві жителі проміж себе вперто називають «імені Крупського». А найбільш «просунуті» з них упевнені: пам’ятник Тарасу Шевченкові по сусідству зведений саме отому історичному персонажу, на честь якого і назвали бібліотеку. Глум?

На цьому тлі відкриття тут нещодавно літературного музею Василя Стуса має не менш сумний підтекст. Адже досі в Донецьку, де свого часу жив, навчався і працював поет-дисидент і Герой України, так і не спромоглися звести йому пам’ятник. Не мали успіху і спроби назвати його іменем університет (колишній педінститут), де він закінчив філфак, ні бібліотеку, в якій наполегливо студіював книжки. 

Працюю трактористом. Рік тому досяг пенсійного віку для такої категорії працівників — 55 років. Зібрав безліч необхідних довідок, витратив на це півроку. І спробував оформити пільгову пенсію.

Проте у відділенні ПФ нашого району, куди подав документи, мені сказали, що потрібно надати наряди і путьові листи на виконані роботи. Але ж де нині маю їх узяти?

Я працював трактористом у 1980-ті роки в Росії і КСП «Колос» Краснодонського району в 1990-ті. І коли звернувся до керівництва тих сільськогосподарських підрозділів, мені відмовили. Відповіли, що наряди і путьові листи зберігали тільки три роки.

Що мені робити?

Рівнянка Ольга Пасічник понад два десятиліття живе із сім’єю у Варшаві. Втім, часто вона буває там аж… півтора місяця на рік: богемне життя, що складається з репетицій та виступів на найпрестижніших сценах світу (її унікальне сопрано зачаровує публіку), не залишає жодних шансів одомашненню.

Тим сильніше дорожить вона унікальною нагодою побувати в родинному гніздечку, котре тепер перемістилося з Рівного до Острога. Відкрию секрет: її батько — ректор Національного університету «Острозька академія» Герой України Ігор Пасічник, мама — професор математики того ж університету Ядвіга Пасічник. Саме в давньому Острозі ми дивом зустрілися з Ольгою.

Після смерті моєї матері я подала заяву на отримання спадщини. Вона має належати мені одноосібно, адже брат і сестра померли ще до смерті мами. До спадщини належить житловий будинок у Миколаївській області.

Аж ось я дізналася, що у місцевій нотаріальній конторі, де видавали свідоцтво на право спадщини мені, таке саме — на володіння половиною будинку — видали моїй племінниці, доньці покійної сестри.

Хочу дізнатися, чи мала нотаріус право ділити будинок навпіл, адже онука — то вже спадкоємець іншої черги.

Л. ЧЕРНЯВСЬКА,
селище Врадіївка Миколаївської обл. 

Кінець світу настане тоді, коли людство втратить здатність сміятися. Цю на перший погляд спростовну тезу  все-таки варто сприйняти серйозно.

Багато років тому кілька  молодих талановитих людей з класичною базовою освітою вирішили  почати із себе. А від дружніх шаржів перейшли до  організації тематичних виставок, згодом  вибралися на міжнародний  рівень і здобули широке визнання.  Так утворився «Архігум»,  учасники якого, як самі зізнаються, традиційно розтинають усілякі нариви на суспільному тілі, вважаючи,  що сміятися ніколи не гріх.

Тини — тинища. Брами — брамища. Над ними однакові круки — камери спостереження. Тож і почувається не як у курортному селищі, а ніби на підході до в’язниці. А у рваних проміжках — руїни колишніх оздоровниць. Тут інша аналогія — з Чорнобильською зоною, де побували мародери. Все це підперезане охайним колись тротуаром. Тепер він ніби зіщулився від сорому під вантажем бур’янів і сміття (ось так: за огорожею для себе лоск, а все, що не захоплено і не охоплено, нехай громада прибирає). За кілька метрів до Будинку творчості композиторів, що у Ворзелі Київської області, тротуар обривається — чи то нові господарі розібрали, чи свого часу його не добудували.  

1. Визнати обраними народними депутатами України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі:
Поляченко Юрій Володимирович, 1963 року народження, освіта вища, директор, Національний інститут хірургії та трансплантології імені Шалімова, проживає в місті Києві, безпартійний, включений до виборчого списку Партії регіонів під № 76.
Зац Олександр Вікторович, 1976 року народження, освіта вища, народний депутат України, проживає в місті Донецьку, член Партії регіонів, включений до виборчого списку Партії регіонів під № 77.
Благодир Юрій Анатолійович, 1974 року народження, освіта вища, радник Голови Верховної Ради України, проживає в місті Рівному, безпартійний, включений до виборчого списку Партії регіонів під № 78.