від 8 жовтня 2012 р. № 749-р 

Про відпустку Прем’єр-міністра України

У всьому світі зірки є трендсеттерами, простіше кажучи, прикладом для наслідування для звичайних громадян у питаннях фінансової дисципліни. І як показало перше півріччя, українські селебрітіс стали більш сумліними у сплаті податків. 
— Якщо торік сумарні офіційні гонорари поп-зірок становили 4,6 млн грн і в бюджет було перераховано 646 тис. грн податку на доходи фізосіб, то лише за І півріччя 2012-го зірки задекларували 91 млн грн заробітку та сплатили до держскарбниці 2,4 млн грн, — повідомив під час брифінгу  директор департаменту оподаткування фізичних осіб Державної податкової служби (ДПСУ) Вячеслав Бусарєв. 

Корецький район на Рівненщині став депресивним, здається, волею долі. Не вина його жителів, що не розмістили тут ще з радянських часів жодних виробництв, окрім невеликого хлібозаводу. І до числа чорнобильських не потрапив. Хоча шість таких районів області ось уже чверть століття розвиваються за принципом «Немає злого, щоб на добре не вийшло». Їхнім головним інвестором, звісно, виступає держава, зводячи об’єкти за «чорнобильські» кошти.  

Мабуть, немає такої  дорослої людини, яка б не переглянула в дитинстві мультфільми Черкаського «Острів Скарбів» чи «Пригоди капітана Врунгеля». Перед зустріччю з Давидом Яновичем пригадую найкоротший анекдот від нього: «Бац… і 80 років!» І девіз: «Жити — це не вчора і не завтра, а зараз, цієї миті».
Перед розмовою з ним я поділився намірами редакції підкріпити інтерв’ю ексклюзивними фото його 81-річної історії, але не врахував, яке лихоліття випало на часи змужніння знаного мультиплікатора та епікурейця.   

Від гіпертонії страждає кожен четвертий українець, адже кількість хворих у країні становить майже дванадцять мільйонів. Лише в Черкаській області їх близько триста тисяч. Щомісяця кожен із них витрачає на медикаменти понад сотню гривень. З 1 червня і до кінця року в Україні здійснюється пілотний проект з державного регулювання цін на ліки для людей з гіпертонічною хворобою. Він передбачає встановлення граничного рівня оптово-відпускних цін, відпрацювання протоколів лікування, роз’яснювальну роботу з лікарями, які виписують рецепти, а також відпрацювання механізму часткового відшкодування вартості лікарських засобів. 

Прошу надати мені роз’яснення у зв’язку із прийняттям Закону «Про державну службу». Певно, ця інформація буде цікава багатьом читачам.
Як я знаю, відповідно до ст. 49 Закону «Про державну службу», що був прийнятий 17.11.2011 року та набирає чинності з 01.01.2013 року, на одержання пенсії за віком державного службовця мають право чоловіки, які досягли 62 років, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». 

Створений 1901 р. талантом архітектора Володимира Ніколаєва, маєток на вулиці Шовковичній став архітектурною окрасою Києва й отримав ніжну назву Шоколадний будинок за характерний колір, який справді нагадує шоколад.
Господар будинку Семен Могильовцев бачив його як місце для зустрічей та спілкування друзів, однодумців. Утім, історія Шоколадного будинку, як і багатьох інших архітектурних цінностей України, може здатися досить неочікуваною. 

Цей унікальний мистецький форум, який започаткувала народна артистка України Лариса Кадирова, і цього року, попри фінансові труднощі, зібрав яскравих драматичних актрис, що працюють у жанрі монотеатру.  
 У програмі фестивалю були не лише вистави, а й науково-мистецька  конференція «Магія культур: гортаючи сторінки світового мистецтва», презентація виданої в Польщі книжки театрального критика Алли Підлужної «Щаслива самотність актриси» (про творчий шлях Лариси Кадирової).

Останнім часом на українських телеканалах кількість передач про життя багатих та знаменитих росте не по днях, а по годинах. «Урядовий кур’єр» уже писав про реаліті-шоу «Багаті теж плачуть». Проте на момент виходу статті ми могли лише передбачати, як воно, коли в тебе є все. Минув деякий час і, подивившись кілька передач, розумієш, що загалом життя в них… скажімо так, — на любителя. Одним подобається мало не щодня витрачати купу грошей на не дуже потрібні речі, тусуватись у ресторанах та клубах, інші вважають це марно витраченим часом. Щодо сліз, то куди ж без них — проблеми є в усіх і від них не врятують навіть мільйони. 

Оскар Уайльд зазначив, що людина сама повинна бути витвором мистецтва або вдягатися у твір мистецтва. Його співвітчизниця Вів’єн Вествуд вважає: «Що більше у вас штучного, вигаданого, то більше у вас людського і чудового. Адже цивілізація — щось ненатуральне і роблене. Мистецтво — це створення того, що не існує, своїми руками. Намалювати картину чи вдягти високі підбори — не важливо. Мода з декоративно-прикладних мистецтв є найбільш жива площина. Можливо, тому, що вона найбільша потреба людей. Я називаю свою роботу маніпуляцією тканинами для надання виразу людському тілу».