Приємною новиною став той факт, що 214 місцевих бюджетів у звітному періоді досягли перевиконання за доходами на 33 мільйони гривень. Станом на початок цього місяця в області немає заборгованості із зарплати бюджетникам. Повністю профінансовані і всі соціальні видатки.
Як пояснили волинські податківці, в основі таких позитивних новин — підвищення в регіоні рівня податкової культури, залучення до скарбниці платежів, які раніше сплачували не повністю або не сплачувалися взагалі, та активна виховна робота із платниками податків.

Усучасній школі вже багатороків поспіль упроваджують чи скасовують якісь процеси. Реформування, ЗНО, скільки років навчатися — десять, одинадцять, дванадцять… Ситуація, на перший погляд, незатишна. З іншого боку, довелося почути думку, висловлену жартома: цеможна розглядати як таке собі тренування тонусу для дітей, учителів і батьків.
На порядку денному — новий штрих у житті школи. Так, згідно з підписаним указом Президента України «Про комплекс заходів щодо зміцнення обороноздатності держави та пропозиції до проекту закону «Про Державний бюджет України на 2015 рік» щодо статей, пов’язаних із нацбезпекою і обороною, Кабінету Міністрів доручено забезпечити відновлення початкової військової підготовки у загальноосвітніх навчальних закладах. Як це відбуватиметься? Як на практиці втілюватимуть у життя поставлені Президентом України завдання?

Військова документально-речова виставка «1941… Герої не вмирають… 2014…» у вестибюлі Державної художньої середньої школи імені Тараса Шевченка розпочинається з фотографій рідних співробітників закладу. Вони загинули під час нинішньої війни. Два імені вписані в Книгу пам’яті школи: представника Служби безпеки України Володимира Шкіри та бійця добровольчого батальйону «Миротворець» Максима Сухенка.  Володимир загинув 24 липня на гвинтокрилі на горі Карачун, а Максим — 29 серпня біля села Горбатенко Старобешівського району Донецької області. У Володимира залишилася без тата донечка-першокласниця, у Максима — восьмирічна і десятирічна доньки.   

Із міст і сіл сходу України, де нині орудують окупанти, виїжджає дедалі більше людей. Навіть ті, хто раніше покладався на так звані ДНР і ЛНР, побачивши, що за межами цих псевдоутворень краще, наважуються на виїзд. Хоч не всі. Одні не хочуть, бо непокояться за нажите майно, інші не можуть — немає грошей. Та є категорія людей, які хочуть виїхати, але для них цей процес набагато складніший, ніж для інших. Це інваліди. І, вочевидь, не всі знають, що є люди, які їм допоможуть. Це і волонтери, і представники громадських організацій. Одна з таких — Європейська асоціація з прав інвалідів. Зазвичай її члени займаються захистом прав інвалідів. Та нині довелося змінити вектор роботи. Як вдається допомагати інвалідам покинути зону АТО? Про це розмовляємо з президентом ВГО «Європейська асоціація з прав інвалідів» Олегом ДРЮМА. 

Серед потужної індустрії, що дісталася незалежній Україні у спадок від УРСР, була нафтопереробна і нафтохімічна промисловість, яку створено, по суті, на порожньому місці. У 1965—1985 роках вона швидко розвивалася та досягла значних обсягів виробництва.
У той час були побудовані одні з найбільших у СРСР та Європі Кременчуцький і Лисичанський нафтопереробні заводи (НПЗ), Дніпропетровський і два білоцерківських шинних заводи, Лисичанський, Сумський і Білоцерківський заводи гумотехнічних виробів, Кременчуцький і Стаханівський заводи технічного вуглецю, Чернівецький, Стрийський і Горлівський заводи гумового взуття, Білоцерківські заводи азбестотехнічних виробів та механічний. Реконструйовані із збільшенням потужності НПЗ в Надвірній, Львові, Дрогобичі, Одесі, Херсоні, Бердянський дослідний  нафтооливний завод, підриємства з виробництва гумотехнічних виробів у Києві, Бердянську, Запоріжжі, Донецьку, Дашавський сажевий завод тощо.

Цього року в Україні працює 48 цукрових заводів, себто на 10 більше, ніж торік.  А  кожний знає, якщо заводська труба «димить», то добре усім — його власнику, працівникам, місцевим і державному бюджетам. Справді, важко переоцінити значущість того, що за непростої економічної ситуації в державі, коли злободенним є питання заміни імпорту вітчизняними товарами, на внутрішньому ринку попит споживачів повністю забезпечується українським цукром. Та чи  будемо достатньо мати його  протягом цього  маркетингового року? Насамперед це залежить від того, з якими результатами завершать сезон базові в галузі регіони і, зокрема, Вінниччина. Про тенденції в цукровому комплексі ведемо мову з заступником голови асоціації  вінницьких цукровиків Леонідом КОЗОДОЄМ.  

Зворотний зв’язок — це те, що єднає пресу з читачем, обопільне бажання сторін, яке свідчить про взаємну потрібність. Тому приємно було почути від директора СТОВ «Маяк» з Хмельницької області Володимира Марченка, що вже передплатив на наступний рік «Урядовий кур’єр». 

На безпрецедентну акцію в середмісті Тернополя вийшли 15 дівчат. Її ініціаторка — волонтерка Самооборони Майдану Тернопільщини Лілія Мусіхіна й сама назвала такий захід «божевільним». Водночас учасниць охарактеризувала як найсміливіших, найвідданіших і найпатріотичніших. Ідеться про те, що красуні не побоялися осіннього холоду (стовпчик термометра показував 5 градусів тепла) і з’явилися на вулицях та майданах обласного центру в літніх сукнях і капцях.  

Винесене у заголовок незвичне слово походить від іншого, більш знайомого українцям — «бидло». Так у сільській місцевості ще й донині подекуди називають худобу.
Цим же словом під час перебування українських земель у складі Польщі наші західні сусіди іноді називали і людей. Причому незалежно від національної приналежності. Називали за те, що своєю поведінкою іноді уподоблювалися худобі. Наприклад, у шинку «перенедопивалися» горілкою. Тобто випивали її менше, ніж хотіли, але більше, ніж могли. З усіма можливими вихідними наслідками.
Та сучасний світ безперервно розвивається. А з ним — і бидло. Правильніше, назване від цього слова явище. Бидлянство нині різнопланове, різнобарвне, різнолике і різноманітне, як видове багатство тропіків.

Присвоїти третій ранг державного службовця

Присвоїти четвертий ранг державного службовця