Про це заявила голова Державної реєстраційної служби України (Укрдержреєстр) Ганна Онищенко, підсумовуючи в столиці на брифінгу роботу відомства за 7 місяців. Вона зауважила, що служба відкриє всі  реєстри, і нагадала: нещодавно парламент відкрив доступ до реєстру речових прав на нерухомість та реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців.

«Якщо раніше з першого реєстру отримували лише інформацію щодо обтяжень на нерухомість, то тепер кожен громадянин знатиме, кому належить нерухомість (є можливість пошуку об’єкта за адресою), яку, наприклад, хоче придбати. Дізнатися такі дані можна буде самостійно — на сайті Укрдержреєстру або звернувшись до державних реєстраторів чи нотаріусів. Позитивне те, що судам, правоохоронним органам, нотаріусам та адвокатам дали повний доступ до інформації, що міститься в реєстрі, і за об’єктом, і за суб’єктом.

Нещодавно підрозділи Збройних сил України та міліції без жодного пострілу визволили від бойовиків останнє село Новоайдарського району на Луганщині. А вже наступного після цього дня його відвідав голова облдержадміністрації Геннадій МОСКАЛЬ. Варто зазначити, що раніше Кримське належало до Слов’яносербського району. Але через те, що Слов’яносербськ тепер окупований так званою ЛНР, всі виплати там заблоковано. Ситуація в селі за панування бойовиків наблизилася до гуманітарної катастрофи. Пенсії та зарплати не виплачували з початку воєнних дій, пацієнтам розташованого тут обласного протитуберкульозного диспансеру практично нема що їсти. Тож очільник області запевнив, що за кілька днів через казначейство розблокує фінансування, і люди нарешті отримають свої гроші.
Напередодні ж бригада УДППЗ «Укрпошта» у супроводі голови ОДА, двох БТР та кількох десятків автоматників доставила гроші на соціальні виплати в селище Чорнухине Попаснянського району для погашення заборгованості. Люди нарешті відчули, що держава піклується про них. Однак голова Луганської ОДА воліє говорити про проблеми, які ще потрібно розв’язати.

Десь у середині 1990-х, ще тільки відкриваючи для себе Донецьк та ментальність його городян, у колі знайомих уперше почув про Буржуя. Саме так вони називали свого приятеля. Спершу подумав, що йдеться про людину заможну, бо на це натякає колоритне прізвисько. Та потім з’ясувалося:  донеччанин мав інше неабияке багатство, адже спромігся десь дістати і встановити у міській квартирі пічку-«буржуйку». 

Для культурно-мистецьких Сум і всього краю — подія знакова. І хай сезон не ювілейний, його початок уже викликав значний інтерес у шанувальників сценічного мистецтва. Бо, як справедливо зауважив директор театру заслужений діяч мистецтв України Микола Юдін, справжнє мистецтво завжди бажане, очікуване і затребуване.  Тим паче такого титулованого колективу, який протягом останніх років піднявся на якісно вищі щаблі у самовдосконаленні й нещодавно заслужено отримав звання академічного. 

Таким вагомим творчим доробком, що містить прозу, поезію і публіцистику, Микола Гаврилович відзначив своє сімдесятиріччя. А побачив світ ювіляр у колоритному селі Тарган, що на Київщині, провів у ньому щасливі дитячі та юнацькі роки. 

Про односельців, незабутні враження від пережитого розповідав і в журналістських матеріалах, і в літературних та публіцистичних творах. Пригадую, з яким інтересом у редакційному колективі «УК» обговорювали книжки Миколи Гавриловича «Володька Рекс», «Марчуківський куток», «Дорога до себе». Урядовокур’єрці були першими читачами і критиками цих творів (Микола Махінчук майже 19 років працював першим заступником головного редактора газети). 

За роки незалежності Збройні сили та інші військові формування України отримали півмільйона призовників, що пройшли військовий вишкіл в автошколах і спортивно-технічних клубах Товариства сприяння обороні України (ТСОУ). Цифра може (і повинна) значно зрости в непростих нинішніх умовах. Для цього у нас є все: кваліфіковані викладачі, матеріальна база, яку вдалося зберегти, незважаючи на інколи відвертий тиск та нерозуміння. Потрібне лише хоча б мінімальне держзамовлення на підготовку найбільш затребуваних фахівців. Це дасть змогу синхронізувати щоденну роботу з реальними потребами армії.   

За деякими даними, в Україні в тіньовому обігу перебуває щонайменше половина готівки, випущеної Національним банком. Здебільшого ці гроші обертаються в торгівлі, й у середньому їх «прокручують» разів зо два на місяць. Ідеться про сотні мільярдів гривень на рік, які навіть у нинішніх податкових реаліях мали б поповнювати бюджет десятками мільярдів. Насправді ж надходить у багато разів менше. 

Зрозуміло, без дієвого контролю за готівковим обігом в оптово-роздрібній торгівлі отримати належні державній скарбниці кошти нереально, так само, до речі, як і захистити права споживачів. Завдання не таке вже й складне — просто кожний продаж на конкретному торговому місці має фіксувати реєстратор розрахункових операцій (РРО), тобто касовий апарат. 

Модна колекція, як довершена картина: у ній кожна деталь має бути припасованою до загальної ідеї, не випадати із спільного контексту, поєднуватися з іншими елементами, не повторюючи їх, і заодно творити єдине ціле.

У такому разі глядачі обов’язково завважать, що вона виконана на одному подиху. І щоб переконатися в цьому, достатньо навіть 15 хвилин — саме стільки часу відводять  учасникам Українського тижня моди його організатори.

Сміття нині в епіцентрі життя в Україні: якщо не воно саме, то принаймні сміттєві баки. Одні такий спосіб народної люстрації схвалюють, інші — критикують. Та от проблема: сміттєві баки під радами різних рівнів зовсім не змушують депутатів замислитися про сміття в прямому значенні слова — а ми в ньому вже потопаємо. Судіть самі: щороку в Україні утворюється 13 мільйонів тонн (або 60 мільйонів кубометрів) відходів, які «залягають» на 10 тисячах гектарів землі. І це ще, так би мовити, вчорашня статистика. 

Чи не найбільших економічних втрат, пов’язаних з недружніми діями Росії щодо нашої країни, зазнають вітчизняне сільськогосподарське виробництво та харчова промисловість. РФ вже давно розпочала «полювання» на українську продукцію, запроваджуючи всілякі заборони на імпорт наших товарів та обкладаючи митами. 20 вересня цього року уряд РФ ухвалив постанову про можливе встановлення мит на українські товари за 350 тарифними лініями, з яких 80% стосується саме нашого агропромислового комплексу.
Цим самим РФ лякає Україну, яка підписала угоду з ЄС щодо зони вільної торгівлі і має чималі квоти на постачання сільгоспсировини та продуктів харчування у Європу в безмитному режимі. І ще рік на імпорт європейських товарів до нашої держави діятимуть мита. Таким чином, ЄС дав Україні шанс за цей короткий проміжок часу «підтягнути» свою сільгоспсировину та готові продукти харчування до європейських стандартів та активно знаходити нові ринки збуту. Звісно, це дуже дратує Росію.