Сьогодні прем’єра рубрики «Люди і час». У ній щосуботи розповідатимемо про події, які сталися в дні наступного тижня і позначили свій вплив на розвиток нашої країни і людства загалом. Певною мірою в них відображатиметься особиста думка автора, тож, можливо, не збігатиметься з вашою, шановні читачі. Вважатимемо, що наша ініціатива досягла мети, якщо це стане поштовхом для вас докладніше дізнатися про ту чи ту подію.  

Торік Держфінінспекція та її територіальні органи забезпечили відшкодування втрат фінансових і матеріальних ресурсів держави майже на 1,5 мільярда гривень, з яких понад 500 мільйонів — відшкодування втрат, виявлених у попередні роки. Цю статистику озвучив голова відомства Петро Андрєєв під час розширеного засідання колегії Держфінінспекції. 

Відповідно до статті 12 Закону України „Про електроенергетику”, статті 13 Закону України „Про природні монополії”, Указів Президента України від 23 листопада 2011 року № 1059 „Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики” та від 12 березня 2013 року № 128 „Про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики,
ПОСТАНОВЛЯЄ:
 1. Встановити регуляторну норму доходу на регуляторну базу активів, яка створена на дату переходу до стимулюючого регулювання, на рівні:
 на перший рік першого регуляторного періоду - 0,00 відносних одиниць; 

Є вічні цінності і споконвічні інтереси. З часу існування майна і коштів існували й особи, які намагалися ними заволодіти, вдаючись чи то до відкритого грабунку, чи до завуальованих методів на кшталт Остапа Бендера. Про романтичного злодія в літературі, його соціальний феномен ми й почали розмову з Андрієм КОКОТЮХОЮ.
— Пане Андрію, чим пояснити любов читачів до детективів?
— Детектив моделює світ не таким, яким він є, а яким має бути, яким ми хочемо його бачити. Українці консервативні і детективний жанр консервативний, усе відбувається за схемою: злочин, його розкриття і кара. Усі теоретичні праці про детективний жанр сходяться в тому, що в центрі злочину має бути вбивство. Чому? Крадіжка, умовно кажучи, скріпки чи кольє — це все матеріальне, те, що можна пережити, купити, зрештою заробити, а людське життя безцінне. І не важливо, хто жертва — хороша людина чи погана, це завжди трагедія, а зіткнення зі смертю — змога пояснити причини і переглянути шкалу цінностей. Тобто герої детективу перебувають у постійному критичному стані, вони розв’язують певні проблеми і таки докопуються до істини. Отже, хоча б у літературі справедливість торжествує.

Галерея «М-17» з 4 по 16 лютого надала спілці три зали на двох поверхах. Загалом тут експонують роботи останніх років, тому дивує включення до експозиції величного триптиха Людмили Семикіної 1965 року «Легенда про Київ», як і скульптури «Вогонь. Пам’яті Василя Стуса», створеної А. Рибачук і В. Мельниченком у 1980-х. До речі, тут також представлено фотографії, як вони створювали «Стіну пам’яті», знищену в радянські часи. 

Виставка продемонструвала, що ідеологічний чинник не зник, а став багатовекторним. У ньому домінують патріотичний і клерикальний впливи, які сприймаються серцем або шлунком митця. 

Майбутній голова уряду народився 12 жовтня 1918 року в селі Лоцманська Каменка Катеринославської губернії (нині Дніпропетровська область). На долю багатодітної селянської сім’ї, де було четверо дітей, випало багато злигоднів. У 1919 р. помер від тифу батько, згодом пішли з життя старший брат і сестра,  сім’я з великими труднощами пережила голодоморні роки. У 1943 р. на фронті загинув ще один брат.
Поворотним випадком, який визначив професію Івана, про що сам згадував, стала у 1930 р. екскурсія школярів на будівництво Дніпрогесу, яке вразило їх своїм розмахом. Він задумав стати електриком і після закінчення семирічної школи у 1933 р. вступив до Дніпропетровського електромеханічного технікуму. Випускники цього закладу, 15 романтичних і завзятих юнаків, серед яких був і Іван Казанець, зробили патріотичний самостійний крок в своєму житті — звернулися у Міністерство важкої промисловості СРСР з проханням направити їх на великі будови країни. 

Телевізор дивитися страшно — повідомлення про зникнення та побиття людей заморожує і кров, і мозок. Альтернативою міг би стати великий екран, та, на жаль, і  його заполонили відверті «поробки».
Ось намагаються привабити глядача комедійним жанром промоутери фільму «Королеви рингу» виробництва Франції. Та чомусь він аж ніяк не викликає сміху у глядачів. Що смішного в історії кількох поважного віку жінок-продавчинь провінційного супермаркету, які раптом вирішили опанувати мистецтво реслінгу? Особливо нудно це дивитися українським глядачам, бо в нас реслінг не популярний. Як на мене, це й не дивно, бо краще вже до цирку сходити, ніж дивитися на удавані бої між вирядженими, наче клоуни, героями, що товчуть пики одне одному на ринзі (насправді це відпрацьовані трюки, ніхто ударів не завдає, а всі падіння — з підстраховкою). 

Відповідно до статті 13 Закону України „Про природні монополії”, Указів Президента України від 23 листопада 2011 року № 1059 „Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики” та від 12 березня 2013 року № 128 „Про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики,
ПОСТАНОВЛЯЄ:
 1. Унести до розділу ІІ Порядку визначення регуляторної бази активів суб’єктів природних монополій у сфері електроенергетики, затвердженого постановою НКРЕ від 11 липня 2013 року № 899, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 липня 2013 року за № 1221/23753, такі зміни:
 1) у формулі (1) пункту 2.2 цифри „120” замінити цифрами „160”;
 2) в абзаці першому та у формулі (2) пункту 2.8 цифри „30” замінити цифрами „40”. 

Як тільки голос із динаміка у салоні тролейбуса речитативом повідомив про наступну зупинку, заскімлив мобільний телефон. Оскільки колегу з іншої області було ледь чути, сказав, що зараз перебуваю  у громадському транспорті і перетелефоную трохи пізніше. Не минуло й хвилини, як жіночий голос комусь бадьоро порадив: «Вон там свободно». І єхидно додав: «Возле Бендеры» (прізвище відомої історичної персони тут уперто вживають саме так). Оглянувся, аби й собі побачити названу особу. І що ж? Виявляється, ці слова адресовані у мій бік. Як це — чому? А хто щойно розмовляв українською посеред російськомовного Донецька?!  І хоч мене «охрестили» більше іронічно, у салоні миттю  знайшлись охочі присоромити ту жіночку. Монолог однієї балакучої пані зводився до такого. Мовляв, з якого дива причепилися до людини? Хіба якщо балакає українською, то обов’язково «Бендера»? Та нехай собі спілкується так скільки влізе. Головне, аби нормальним був.  

12.02.2014 Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (далі — Комісія) розглянула подані Міністерством економічного розвитку і торгівлі України матеріали про хід проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну посуду та приборів столових або кухонних з фарфору незалежно від країни походження та експорту, порушеного рішенням Комісії від 16.05.2013 № СП-292/2013/4423-06.
За результатами розгляду вказаних матеріалів та керуючись статтею 8 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» Комісія прийняла рішення № СП-307/2014/4423-06, згідно з яким продовжила строк проведення спеціального розслідування до 330 днів.