Президент України

призначи

відсторонив:

Оголошення Міжнародного відкритого архітектурного конкурсу проектів на кращу проектну пропозицію щодо об’єкта «Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції Гідності» (м. Київ) — (далі — конкурс). 

Щира, подекуди надмірна повага дідусевих сестер до нього була для мене в дитинстві чимось на кшталт «так було завжди, чому — не знаю». Аж доки баба Уляна, середня сестра, не розповіла: під час Голодомору родина вижила багато в чому завдяки 17-річному тоді дідові, який, навчаючись в сільськогосподарському технікумі, щонеділі привозив додому потайки зашиту в пальті смужечку сала (практикою для учнів була робота на бійні). Це врятувало життя всім восьми сиротам, що їхніх батьків у 1920-х забрав тиф. Усе життя в дідовій хаті на горищі висів полотняний мішечок із сухарями — символ і запорука життя. Як і чи не в усіх сусідів. 

На Полтавщині в межах робочої поїздки Прем’єр-міністр Володимир Гройсман відвідав тамтешні промислові підприємства, провів зустріч із керівництвом і працівниками гірничих збагачувальних комбінатів України, відвідав виставку малої комунальної техніки, яку виготовляють промислові підприємства краю. Другу половину дня він приділив інспекції проведення капітального ремонту ділянки автодороги М-22 Полтава — Олександрія. А завершував цю робочу поїздку глава уряду участю в церемонії пуску модернізованої установки підготовки газу. 

Проблему навчання дітей у школах державною мовою порушували самі угорці ще влітку цього року. Про це казали експерти під час «круглого столу», де розглядали аспекти нового Закону «Про освіту». 

Ми повернулися до помешкання тоді, коли надворі вже почало сутеніти. Господар квартири, оцінивши мікроклімат, заспокоїв: «Зараз увімкну опалення!» — «У вас що, автономне?» — купився я на його обіцянку, знімаючи вогкі від осіннього дощу куртку й черевики. «Ще й яке! — гукнув він, вмикаючи… телевізор. — Послухаєш наших керівників про своєчасний початок опалювального сезону, хоч трохи стає тепліше». Минав восьмий день від офіційного початку опалювального сезону.  

Ці абітурієнти вступали за спрощеною процедурою — через освітні центри «Донбас-Україна» та «Крим-Україна». Шансом здобути вищу освіту скористалося майже всемеро більше молоді з тимчасово не підконтрольних територій Донеччини і Луганщини, ніж з окупованого півострова. Такі підсумки цьогорічної вступної кампанії підбили в Міністерстві освіти і науки та громадській організації «Фонд «Відкрита політика». 

Останнім часом чимало експертів в Україні кажуть про велике просідання ринку первинної нерухомості й те, що з 200 нових квартир або тих, що споруджують, компанії-забудовники продають не більш як 10—20.

«УК» уже торкався цієї серйозної теми в матеріалі «Будівельні чутки: житла більше ніж потрібно» в №50 від 16 березня 2017 року. Тоді фахівці зазначали, що на первинному ринку нерухомості є великі проблеми і житла будують значно більше, ніж збувають. Деякі з них звинувачували в цьому банки, які всіляко намагалися переманити до себе потенційних вкладників, особливо валютних, і що люди начебто не мали бажання купувати житло (бо це дуже ризиковано особливо на етапі котловану), а хочуть вкладати кошти саме у фінустанови. 

Торік за підтримки вищого керівництва України та міської ради Києва було засновано громадський фонд «Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр». Мета його існування — спорудити до 2021-го, 80-х роковин трагедії Бабиного Яру, меморіально-музейний центр Голокосту. До складу наглядової ради увійшли Київський міський голова Віталій Кличко, відомі у світі політичні діячі: екс-президент Польщі Александер Квасьнєвський, колишній глава зовнішньополітичного відомства ФРН Йошка Фішер, екс-сенатор від США Джо Ліберманн і бізнесмени-філантропи. Очолив раду колишній радянський дисидент, політичний і громадський діяч Ізраїлю Натан ЩАРАНСЬКИЙ.

Три місяці окупації Слов’янська стали тим періодом, що змусив багатьох містян визначитися з відповіддю на запитання: «Хто ти?» Вона вклалася у дві короткі фрази: «Я людина. Я громадянин України». Адже поставлені на межу життя і смерті, незалежності й окупації, люди раптом зрозуміли: можна легко втратити рідне місто, власний дім та близьких. Тобто все те, що є Батьківщиною. І тому не дивно, що після визволення Слов’янська у липні 2014 року тут відбувся сплеск громадянської активності.