З  8 жовтня в Миколаєві триває суд над міліціонерами з Врадіївки, яких підозрюють у скоєнні важких злочинів. Трьох підсудних звинувачують у згвалтуванні та побитті 29-річної Ірини Крашкової, а четвертого Михайла Кудринського — у приховуванні злочину. Засідання тривають в апеляційному суді, перше відбувалося у відкритому режимі. Наступні суд вирішив проводити у частково закритому режимі у зв’язку із характером злочину та необхідністю з’ясовувати інтимні подробиці.   

Про те, що знайти роботу нині в Україні зовсім не просто, відомо всім. І робить це більшість людей за звичкою — через друзів, родичів, знайомих. Чого гріха таїти, державним службам у нас довіряють не дуже, і все-таки…
— Статистика свідчить, що за направленням Державної служби зайнятості (ДСЗ) з початку року знайшли роботу понад 550 тисяч людей, що на третину більше, ніж у січні-серпні 2012-го. Станом на 1 вересня кількість вакансій у нашій базі даних — понад 88 тисяч, — повідомила голова Державної служби зайнятості Марина Лазебна. І додала, що із січня 2013 року понад 10 тисяч колишніх безробітних започаткували власну справу. Вони скористалися правом на отримання за один раз усієї суми на допомогу по безробіттю, яка сьогодні становить від 11 до 55 тисяч гривень залежно від стажу та колишньої заробітної плати претендента. Ще 13 тисяч українців отримали в ЦЗ консультації щодо того, як започаткувати власну справу самотужки та успішно займатися підприємницькою діяльністю.

Так уже склалося, що ліси країни мають кількох постійних користувачів: держлісгоспи, якими керує Держлісагентство, держспецлісгоспи, що у віданні  МінАПК, та кілька невеличких лісогосподарських підприємств, що належать Міністерству оборони. Між ними спалахує час від часу «маленька звитяжна війна».

Багато років поспіль колишні колгоспні ліси і господарські в них спеціалізовані підприємства, окрім своїх прямих функцій, успішно виконують ще одну специфічну роль — слугують для Держлісагентства «громовідводом» суспільних і владних невдоволень, які почасти надто голосно лунають на його адресу. «Уся біда в тому, що наші ліси не мають єдиного господаря!» — пояснюють спеціалісти Держлісагентства, запевняючи, що як тільки ліси АПК і військових опиняться в їхніх руках, усі проблеми в лісовому господарстві країни в момент зникнуть. Керівники місцевих органів влади усіх  гілок справно повторюють цю вельми сумнівну тезу. Самі ж лісівники-«колгоспники» вважають за краще мовчати, не привертаючи зайвої уваги до своїх скромних персон. Питання, по суті, ніхто з’ясувати не намагався, принаймні вголос.

Навала низькоякісної продукції як вітчизняних, так і закордонних виробників в Україні вже давно перейшла всякі межі. Фальсифікують нині все: від бензину і горілки до дитячих іграшок і будівельних матеріалів. Місцеві управлінські структури та контролюючі органи борються з фальсифікаторами та порушниками вимог стандартів. Однак це вдається не завжди, адже чинна законодавча база враховує далеко не всі обставини, залишає великі можливості для проникнення на ринок бракованої продукції. Особливо нестерпно, коли ринок заполоняють недоброякісні продукти харчування. Таких випадків, приміром, Черкаське обласне управління Держспоживінспекції щодня виявляє десятки, а за рік — тисячі.  

Говорячи про якість продукції, насамперед маємо на увазі, що її виготовлено з урахуванням відповідних норм і стандартів. Напередодні святкування Дня працівників стандартизації та метрології і Всесвітнього дня стандартів про розвиток національної системи стандартизації розповідає заступник генерального директора із стандартизації та наукової діяльності ДП «Укрметртестстандарт» Володимир МІСЯЧНИЙ.   

 Устилузька садиба була побудована в 1907 році за проектом самого композитора. Щоліта з 1907 до 1914 року він працював тут. У цьому будинку  він написав перший твір-фантазію для оркестру «Феєрверк» і працював над ще майже двома десятками музичних творів.

Осіннім золотом фарбує природа рідну країну. Дозріла кукурудза — королева полів, квітка сонця соняшник, а також соя, що стрімко поширюється на наших полях. Налилися соком корені цукрових буряків, які ось-ось зберуть. Кипить робота на ланах озимини. Але чому тільки ці п’ять культур нині заполонили наші поля?
А  де ж багаторічні бобові  — люцерна й еспарцет, однорічні трави, зайняті пари, горох, суміші однорічних злаково-бобових та злаково-хрестоцвітих? Вони стабілізують агробіоценози, це найкращі попередники, після яких аграрії завжди отримували достойний урожай озимої пшениці з меншими затратами, майже без застосування агрохімікатів, що їх широко використовують і так знищують  головне багатство країни — її родючі грунти, а отже, і самих себе. Адже масове здебільшого нічим не обмежене використання пестицидів призводить до цього. Внаслідок навіть чорніють і гинуть зародки зерен.  Усе це не тільки абсурдно, а й злочинно.

В експозиції виставки «Документальні свідчення партизанської війни», що розгорнуто в Центральному державному архіві громадських об’єднань України — маловідомі архівні та фотодокументи. Вони мають міжнародний характер — крім українських експонатів, уміщено також матеріали з російських та білоруських архівів.

Слід зазначити, що комплекс документів з історії партизанської боротьби у тилу ворога почав формуватися ще за часів війни. Керівництво Центрального та Українського штабів партизанського руху неодноразово віддавало розпорядження щодо накопичення і збереження документів про партизанський рух та окупаційний режим, ведення щоденникових записів про бойову та диверсійну діяльність партизанських загонів і з’єднань. Тому  збереглося чимало матеріалів, що висвітлюють хід партизанської боротьби зсередини. 

 Шахтарська столиця вже традиційно на два дні перетворилася ще й на столицю ковалів: цього разу в місцевий парк кованих фігур приїхали більш як сотня учасників з багатьох міст України та Росії. А багато колег, які готуються до конференції Кільця європейських міст ковалів, що відбудеться в Італії (торік захід проходив у Донецьку), беруть участь у фестивалі заочно: зразки робіт майстрів молотка надійшли з Нідерландів, Норвегії та інших країн.

Моя знайома потрапила в неприємну ситуацію, «винуватицею» якої стала рідна зарплатна банківська картка. Вірніше, злощасний банкомат. У день зарплати Оксана вирішила перевірити стан рахунку й зняти невелику суму. Ніяких проблем. Сумою залишилася задоволена, адже отримала відпускні. Але вже через декілька днів всі банкомати без винятку «відмовлялися» працювати з клієнтом, повідомляючи: «Трансакція неможлива. Зверніться до відділення банку». Звісно ж, жінка поквапилася до банку.