На волю, на простори Дикого поля, далі від метушливого міста і повсякденних клопотів! З цим непереборним бажанням і сподіваннями дива, незважаючи на мінливу похмуру погоду, тисячі харків’ян, жителів райцентрів і сіл Харківської та навколишніх областей автобусами та власним транспортом вирушали ще зранку на Печенізьке поле, де вдванадцяте проходив традиційний етнічний фестиваль Слобожанщини. Щоправда, правічна земля скіфів та сарматів на берегових схилах величного водосховища аж ніяк не нагадувала безлюдне Дике поле, а очікувала своїх гостей десятками впорядкованих фестивальних майданчиків, ігровою галявиною, зоомістечком, містом майстрів.
 

…Усе літо художник відбілював віск, потім додавав пігменти, розтоплював каніфоль — так власноруч створював фарби. У Леонардо да Вінчі також описані рецепти живописної алхімії, але в українського майстра нашої епохи були ще співучасники творчої містерії — фізики, які науковими знахідками допомогли у створенні панно, що прикрасило їхній столичний науково-дослідний інститут. Вони винайшли електропалітру й електропензлі, які тільки й були придатні для нової живописної техніки, що її застосовував майстер. Невідомо, чи запатентували вони ті унікальні інструменти, а ось художник, завершивши через п’ять років складну і єдину в такій техніці роботу, так і не запатентував свій винахід. Може тому, що часто даровано йому такі осяяння і його шлях у мистецтві постійно супроводжують відкриття.  

Початок масштабним репресіям проти української інтелігенції поклала так звана Шахтинська справа 1928 року, жертвами якої стали інженерні кадри Донбасу. 1930 року настала черга інспірованої чекістами міфічної «Спілки визволення України», членами якої оголосили 45 видатних представників наукової і культурної еліти. Один із слідчих у цій справі — Соломон Брук — напрочуд точно сформулював отримане завдання: «Нам треба українську інтелігенцію поставити на коліна. Коли не поставимо — перестріляємо».  

За кількістю населення цей район попереду лише найбільш постраждалої від чорнобильської біди Народиччини. Крім того, це одна з найменших за площею адміністративних одиниць, сусідні поліські райони Житомирщини удвічі-утричі більші, ніж Лугинщина. Зате саме її жителі за кількістю звернень до вищих інстанцій у розрахунку на тисячу населення ще донедавна були в лідерах, і лише за останній рік розпрощалися з цією сумнівною «першістю».  

Робота українців за міжнародними та національною антарктичними програмами — яскравий приклад дієвості приказки «хто не хоче — шукає причини, хто хоче — шукає можливості».

Створюючи 20 років тому Національний антарктичний науковий центр, незалежна Україна мала лише досвідчені наукові кадри та жагуче прагнення вступу до Антарктичного клубу. Погано було з коштами, обладнанням, а ще гірше — з наявністю, точніше — браком власної антарктичної станції. 

Попри значну кількість вищих навчальних закладів у країні, українські компанії мають неабиякі проблеми з добором кваліфікованого персоналу. Тому намагаються шукати «своїх» майбутніх працівників уже на студентській лаві, пропонуючи їм проходити практику на своїх виробництвах. Особливо потерпають від невідповідності навчальних програм запитам сьогоднішнього ринкового життя унікальні виробництва, які не мають аналогів у країні. Серед них — «Індар», фармацевтичне підприємство, яке належить державі та виробляє лікарські засоби. Цей складний, сучасний, високотехнологічний комплекс, спроектований відповідно до європейських вимог. І єдине в Україні та одне із небагатьох у світі підприємство з повним циклом виробництва препаратів інсулінів — від субстанції до готових лікарських форм. 

Кілька місяців тому автобусні зупинки Страсбурга прикрасили плакатами, кожен з яких презентував певну країну ЄС. І очікування пунктуальних французьких автобусів можна було згаяти, ознайомлюючись із географічними даними та культурними пам’ятками європейських столиць. «Я чомусь жодного разу не бачила зупинки з плакатом Італії, — поскаржилася подруга-італійка Алессандра. — Мені зустрічалися постери Румунії, Естонії, Болгарії, але фото Рима так і не трапилося».
Схоже, міська влада європейської столиці Страсбурга почала втілювати в життя розпорядження, яке неодноразово озвучувала Єврокомісія, — популяризувати серед громадян цінності та ідеї ЄС. Адже не таємниця, що останнім часом європесимістичні настрої у країнах ЄС міцнішають. 

Благодатні грибні дощі відшуміли вусі х регіонах України. І шанувальники лісового м’яса кинулися на розвідку. А там — маслючки, красноголовці, бабки, боровики… Журналісти «Урядового кур’єра» після результативного походу в ліс розпитали лікарів про безпеку «тихого полювання». 

Саме обговорення факторів успіху, що є фундаментом конкурентоспроможних, самодостатніх, правових держав і суспільств, а також глобальна економіка, енергетична безпека, лідерство та інновації — основні теми 10-го форуму Ялтинської європейської стратегії. І цілком очікувано, що більшість дискусій так чи інакше проходили через призму майбутнього саміту «Східного партнерства», де Україна планує підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом. 
З огляду на те, що до фахової розмови в Ялті долучилися 250 провідних представників політичних, ділових і громадських кіл із 20 країн, серед яких зокрема Президент Литовської Республіки Даля Грібаускайте, Європейський Комісар з питань розширення і європейської політики сусідства Штефан Фюле, чинні та колишні високопосадовці європейських держав та інституцій, для українського керівництва в особі Президента Віктора Януковича та Прем’єр-міністра Миколи Азарова цьогорічний форум «YES» цілком виправдано можна назвати домашньою репетицією перед Вільнюським самітом. 

Учасникам відеонаради, яка  відбулася за участі заступника міністра екології та природних ресурсів Олександра Сушка, було про що говорити. Адже на нашій землі збільшуються обсяги накопичення відходів, кількість полігонів і звалищ для їх захоронення, погіршується санітарний стан населених пунктів. За офіційними даними, вже накопичено близько 36 мільярдів тонн відходів, або більш як 50 тисяч тонн на 1 квадратний кілометр території. Тим часом утилізується лише 30 відсотків промислових відходів та 4 відсотки — побутових.