Торік у лютому, коли тільки-но запрацював закон про єдиний соціальний внесок, «Урядовий кур’єр» на своїх сторінках порушував питання про те, що хворіти для українців стало значно складніше («На лікарняний — краще з понеділка?», «УК» від 25 лютого 2011 року). Пригадую, як знайома вчителька тоді розповідала мені, що директор школи просив її та колег у приватному порядку, якщо вже вирішили піти на лікарняний, робити це краще з понеділка — аби бухгалтерії було легше рахувати дні непрацездатності. А ще він наголошував, що хворіти краще не довше за один тиждень.  

«Боротьба за наукову істину схожа з боротьбою моральною» — ці слова стосуються цілої плеяди визначних учених минулого століття, які були поставлені перед вибором: зректися  власних позицій чи  офіційної точки зору керівної верхівки радянської держави. Здавалося б, абсурдна ситуація, однак вона мала місце в часи ідеологічної боротьби із такою «єрессю», як генетика.  

Потужна виробнича база, сучасне устаткування, передові авіаційні технології, професіоналізм і високий інтелектуальний потенціал працівників, висока якість послуг, що їх надають, дали змогу Державному підприємству «Завод 410 цивільної авіації» зарекомендувати себе як ремонтне авіапідприємство, яке ефективно працює і заслужено займає провідні позиції у сфері ремонту авіатехніки.  

Сумна статистика свідчить: дедалі більше студентів українських вишів планують навчатися за кордоном з тим, щоб уже не повертатися  на Батьківщину. Зокрема стрімко зросла кількість молодих людей, які пов’язують своє студентське життя з польськими вишами, особливо після  того, як ця країна ввійшла до ЄС. Одночасно всі, хто мали бодай якесь польське коріння,  вхопилися за можливість здобувати освіту на історичній батьківщині як за останню соломинку. Тож чи  вигідніше здобувати освіту за кордоном? Не все так просто і однозначно. Спробуймо проаналізувати.   

І не хотілося б тривожити те, що вже нібито вляглося, але, вважаю, це буде не без користі. Мова про ситуацію навколо Коритнянської школи Монастирищенського району на Черкащині, точніше про реагування місцевої влади на сюжет одного з центральних телеканалів, у якому кореспондентка дещо критично поставилася до досягнень сільських освітян. Ціла буря звинувачень у необ’єктивності журналіста, в яких фактично не спростовувалося жодного наведеного факту, мимоволі викликає запитання: освіта в нас поза критикою? Закликаючи журналістів співпрацювати з освітянами, але при цьому брати до уваги «лише позитивні приклади», чиновники цим самим лише роблять спробу закрити від громадськості навчальні заклади, зовсім не сприяючи відкритості і співпраці. Чи не під таким суцільним «позитивом» і визрівають кричущі факти зловживань і порушень, зокрема й тих, які виявила недавно прокуратура в організації харчування дітей?  

«Той, хто знає іншу культуру добре, знає свою ще краще», — впевнений Олег Соколовський з Тернополя. Його зацікавленням, захопленням стали матеріальні та духовні цінності індіанців. Все почалося ще в дитинстві. Якось, відпочиваючи в Євпаторії, батько запропонував йому подивитися в місцевому кінотеатрі стрічку «Вірна Рука — друг індіанців». На хлопця картина справила велике враження, захотілося більше дізнатися про ці племена. Радянський кінопрокат у ті роки активно демонстрував фільми про «червоношкірих». Олег переглядав їх охоче. Але літератури (і художньої, і документальної) про індіанців у колишньому Союзі видавали мало. У Польщі цим переймалися більше. Тож вивчив польську мову, аби більше почерпнути знань про цю культуру.  

Художник-дизайнер, майстер голубівництва України Іван Татарчук зі своїх 52 років життя у Тлумачі на Івано-Франківщині 40  захоплюється цими дивовижними птахами і лише 20 — малярством. До голубів його залучив батько, а професію обрав сам.  

ВІКТОР ЯНУКОВИЧ,
Президент  України про соціальні ініціативи на покращення життя громадян:

«Це своєчасний і чіткий сигнал про те, що реформи і стабільність дають свій практичний результат».

В Україні з травня повинна стартувати програма іпотечного кредитування купівлі доступного житла під 2–3% річних терміном на 10–15 років. Саме таку соціальну ініціативу нещодавно озвучив Президент Віктор Янукович. За задумом, компенсуватиме різницю між такою ставкою і показником, який нині пропонують людям комерційні банки, держава.  

Звідки візьмуться кошти для збільшення соціальних виплат? Це питання непокоїть не тільки малозабезпечених, які розраховують на додаткову підтримку держави. Майже кожна людина турбується, щоб ініціативи Президента не зменшили її власного добробуту. У вітчизняних ЗМІ вже з’явилися статті про те, що податок на багатство і офшори, а також легалізація зарплат начебто торкнуться не заможних верств, а так званого середнього класу. Проте в уряді запевняють: середнього класу ніхто не чіпатиме. А галас проти нових законів здіймають ті, хто не звик платити за багатство…