Із 1 квітня цього року набрали чинності нові ставки акцизів на спиртні напої, пиво, вино, а також цигарки. На переконання уряду, це ті антикризові заходи, без яких українська економіка не зможе вижити. Наскільки зросте вартість цих товарів та чи справді таке здорожчання зможе врятувати нашу економіку, досліджував «Урядовий кур’єр». 

Вибух на Чорнобильській атомній поставив майже нерозв’язну тоді проблему: зберегти життя і здоров’я людей. Адже досвіду, наукових напрацювань бракувало. Тому 1 жовтня 1986 року було створено Науковий центр радіаційної медицини. До нього входять три інститути, кожен з яких є спеціалізованою науково-дослідною установою: Інститут радіаційної гігієни і епідеміології, Інститут експериментальної радіології, Інститут клінічної радіології. А також клініка та дві поліклініки радіаційного реєстру. Щорічно в установі проходять обстеження та лікування до 19 000 дорослих та дітей, постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема понад 600 осіб з онкогематологічною патологією. Для багатьох ліквідаторів тут, без перебільшення, продовжують життя.

А як живеться державній установі? На запитання «УК» відповідає генеральний директор ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини» Димитрій БАЗИКА. 

Після анексії Криму вся приватна власність, зокрема підприємства, має бути переоформлена відповідно до російського законодавства. На думку експертів, необхідність переоформлення реєстрів акціонерів призведе до різкого зростання витрат для представників середнього і великого  бізнесу. 
Багато сподівань щодо розв’язання кримських бізнесових питань покладали на спеціальне законодавство України. Так, 15 квітня цього року Верховна Рада України ухвалила Закон України  №4473 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі — закон). Відповідно до його положень, на території Криму право власності охороняється згідно із законодавством України. Окрім цього, встановлено, що за підприємствами, установами та організаціями зберігається право власності на майно, зокрема на нерухоме, і земельні ділянки, що розташовані на території Криму.

У житті є те, що дається людині тільки один раз. У військових — це ще й присяга. Захисники нашого з вами спокою дають клятву вірності Батьківщині, яка не залежить від жодних умов і обставин. На жаль, наш непростий час показав, що для деяких присяга перетворюється на розмінну монету, за яку можна купити квартиру, посаду та інші матеріальні блага. Але є й інші приклади. Люди, для яких честь і вірність присязі є важливішим за будь-які матеріальні блага і навіть життя, дають нам віру в справедливість і силу її захищати. На них завжди тримається армія і загалом держава. На щастя, таких людей у нашій країні — більшість.

Ім’я командира Севастопольської бригади тактичної авіації полковника Юлія Мамчура вже знають мільйони людей на різних континентах. Він та підпорядкований йому військовий колектив продемонстрували всьому світові, як людина в погонах має служити Батьківщині. Із появою в мережі Інтернет відео, на якому командир безстрашно веде беззбройних підлеглих під прапорами відбивати в російських окупантів захоплені робочі місця, полковник Мамчур став символом опору українських військових. Сьогодні Юлій Мамчур — наш співрозмовник. 

Організувати роботу з позачергових виборів Президента України 25 травня так, щоб ці вибори були підготовлені та відбулися на найвищому рівні, закликав голів та секретарів окружних виборчих комісій під час навчального семінару-наради з питань організації виборів голова ЦВК Михайло Охендовський. Ця робота проходить у непростій ситуації, яка склалася в нашій державі, і голова ЦВК звернув увагу на те, що у цих виборів вистачає ворогів. «Чи не щодня ми чуємо твердження окремих політиків та так званих експертів, що вибори не відбудуться, що їх необхідно скасувати, відкласти чи перенести до кращих часів. Але прибічників проведення виборів, людей, які розуміють, що вони — єдиний засіб утвердження у нашій державі правопорядку на визначених Конституцією засадах, відновлення її авторитету на міжнародній арені, незрівнянно більше і в Україні, і у всьому світі». 

Національний цирк презентував нову програму. Невибагливу, демократичну, здебільшого лірично-драматичну, а час від часу навдивовиж наївну й іронічну. Цієї весни тут відійшли від закордонних принад і моделей враження глядача, вирішивши не розпорошувати енергію дарма та не конкурувати із гастролерами з «відомих» шапіто. Цирк надав делікатного присмаку вітчизняній «родзинці індивідуальності». Маю на увазі класичний діалог на арені між тваринами й акторами тривалістю майже дві з половиною години. Режисери дали дійству назву «Браво-Бравушкі», а влучне й майстерне виконання сценарних ролей закріпило результат бурхливими оплесками подяки. Йдеться про дійство, завдяки якому як молодші глядачі, так і старші за віком поціновувачі пластичного професійного мистецтва перейнялися, можливо, й мимоволі відчуттям швидкоплинності життя та поринули у світле прийдешнє. 

Минулого четверга увага уболівальників  була прикута до Одеси,  де господарі поля приймали київських динамівців. Уже в дебюті зустрічі підопічні Сергія Реброва опинилася в ролі тих, хто наздоганяє: ворота Максима Коваля вразив Олексій Антонов. Лише за хвилину до фінального свистка бронзові призери першості зуміли уникнути поразки: ударом здалеку  відзначився захисник гостей Євген Макаренко. 

Написала заголовок-підзаголовок і одразу згадала старий одеський анекдот. Радше не весь, а його підсумкову фразу: «Про що б ви там не говорили, а їхати треба!». Раджу це зробити всім, у кого є можливість трохи перевести подих. Бо напруження зашкалює, будь-яке спілкування серед звичного оточення зазвичай зводиться до політичних баталій, внутрішній спокій підірвано, а що корисного можна зробити в такому стані?
А тим часом в Одесі… Передусім, як хвилі об берег, розбиваються лякалки про сепаратистські настрої містян. Насправді збурення мають ну дуже локальний характер, та й ті, за словами одеситів, «привнесені, бо не в культурі нашого багатонаціонального міста з’ясовувати стосунки».  

ЧИТАЙТЕ У РУБРИЦІ:

Український міністр Австро-Угорщини

«Суд історії ще попереду»

«Зоре моя вечірняя»  

Ця стрічка режисера Томаса Вінтерберга здобула 17 нагород на міжнародних кінофестивалях, а Мадса Міккелсена за роль її головного героя Лукаса визнано найкращим актором у Каннах.

Перші кадри «Полювання» пронизані тривожною музикою. Вона про щось натякає. Чи не високого перехожого, що прямує безлюдним тротуаром уздовж паркану, остерігаються хлоп’ята, які за цим парканом то визирають із-за дерев, то зникають за ними? Але напруга спадає, тільки-но чоловік прочиняє хвіртку і заходить на подвір’я: малюки галасливо вистрибують зі своїх схованок і обліплюють його з усіх боків. Так юні змовники замислили налякати нового вихователя дитячого садка, котрого вже встигли полюбити.