«Медична реформа. Аудит з виявлення корупційних схем. Питання щодо швидкої медичної допомоги» — такою була тема «прямої лінії» «УК», під час якої на запитання читачів відповідав перший заступник міністра охорони здоров’я Руслан Салютін. 
— Нині в суспільстві паніка з приводу введення ПДВ на ліки. Незрозуміло, він становить 7% чи 20%. Через це, кажуть фармацевти, зупинився весь імпорт і дефіцит ліків у регіонах становить 50%. Що робить МОЗ для розв’язання проблеми?
— Ми відстоювали запровадження мораторію на введення ПДВ протягом року. Однак цього зробити не вдалося, і нині діє ставка ПДВ 7%. Виникли деякі технічні розбіжності між нормою, яка виписана в антикризовому законодавстві, і нормою в Податковому кодексі.

В  Україні діє обов’язковий пенсійний збір під час операцій з купівлі валюти у безготівковій та в готівковій формах за ставкою 0,5 відсотка від об’єкта оподаткування. Про це йдеться в Законі «Про запобігання фінансової катастрофи і створення передумов для подальшого економічного зростання України», який набув чинності 1 квітня цього року. 

Відтоді, як на Вільнюському саміті «Східного партнерства» було парафовано Угоду про спільний авіапростір з країнами Європейського Союзу (САП), минуло майже п’ять місяців. Дату підписання переносили вже кілька разів не з вини України. Нині очікують, що це станеться 5 червня 2014 року. Принаймні саме цю дату називали за круглим столом у Європейській Бізнес Асоціації, де обговорювали питання, пов’язані з цією угодою. До участі у заході запросили керівників Державіаслужби,  профільних підрозділів Міністерства закордонних справ, співробітників Представництва ЄС в Україні, топ-менеджмент вітчизняних та іноземних авіаперевізників, туристичних операторів. 

У Бердянську (Запорізька область) з військовими почестями на центральній алеї міського цвинтаря поховали 32-річного майора Збройних сил України Станіслава Карачевського. Його, беззбройного, упритул розстріляв російський військовослужбовець. 

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, опублікувала у сьогоднішньому номері газети «Урядовий кур’єр» (в додатку «Документи») 39 постанов, які встановлюють тарифи на теплову енергію, її виробництво та постачання для потреб населення для регіональних підприємств теплоенерго та теплокомуненерго. 

88-річний рівнянин Петро Рябчук — один із наймолодших. А у квітні 1944-го йому щойно виповнилося 18. Втім, він так чітко пригадує ті події, ніби це було вчора:

— Той Гурбенський котел і досі кипить у моїй душі, бо таке не забувається. Навесні 1944-го саме розпочався призов до радянської армії. УПА натомість розпочала свою мобілізацію: звісно, що я пішов до Гурбенського лісу, бо, як і мої товариші, щиро сподівався, що ми зможемо відстояти свою державу Україну. 

Матеріали про голодні 1932—1933 роки, що їх «УК» публікував протягом минулого року, не залишили байдужими нікого з тих, хто їх прочитав. У цьому переконаний давній шанувальник нашої газети, відома на Полтавщині людина, аграрій, заслужений працівник сільського господарства України Микола Миколайович Опара, з яким нещодавно спілкувалися на цю тему. 

Львівське суспільно-культурне товариство «Любачівщина» існує понад 20 років і об’єднує майже 2 тисячі людей, які мають велике бажання відзначити 800-річний ювілей колись їхнього рідного міста Любачева на міждержавному рівні спільно з Республікою Польща. 
Мені довелося бути свідком народження цієї ідеї. Її подав землякам доктор історичних наук провідний науковий співробітник Інституту українознавства Віктор Ідзьо. Адже в його родині добре знають, крізь які великі фізичні й духовні страждання, втрату працею зароблених статків довелося пройти в час і після Другої світової десяткам тисяч українських сімей із Любачівщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Лемківщини — всього Закерзоння (нині територія Польщі), примусово виселених із рідних домівок. Піднятися духом, простити кривди цьому не завжди доброзичливому світові їм допомагає час і створені ними ж громадські організації земляків. Торік авторка цих рядків також побувала в Любачеві.

Музей Івана Гончара показав красу кримськотатарської культури на виставці декоративно-вжиткового мистецтва «Зінджір» («Кільця ланцюга»). Відвідувачі вперше побачили твори кримськотатарського мистецтва з приватних колекцій Києва. 

Його ім’я добре знане не тільки на Сумщині, а й за її межами, бо впродовж кількох десятиріч заслужений діяч мистецтв України Микола Юдін беззмінно працює у сфері культури і мистецтва.

Розпочавши трудовий шлях на посаді директора сільського будинку культури у поліській глибинці, нині працює директором Сумського обласного академічного театру драми та музичної комедії імені М. Щепкіна.

Сьогодні Микола Юдін — співрозмовник кореспондента «УК».