Не той пропав, хто у біду потрапив, а той, хто віру в себе втратив. Ці слова — тільки не про сумчанку Дарину Безкосту. Вісімнадцятирічна дівчина народилася з тяжкою формою церебрального паралічу і все своє життя протистоїть цій невиліковній недузі, що зробила її тіло неслухняним та не давала можливості розмовляти. Її зв’язок із зовнішнім світом — це вікно у квартирі й телевізор. Але нездоланна обставинами долі світла, духовно багата душа Дарини все-таки знайшла вихід з полону хвороби, відкривши світові свої почуття та думки про навколишню красу через живопис.  

Це непересічне дійство започатковане у поліському регіоні ще влітку 1991-го. Тоді сама лише спроба зберегти і відроджувати надбання національного фольклору в очах компартійної влади була як певний підкоп під її підвалини. Але всупереч цьому запрошена на сцену народна українська пісня раптом зазвучала з усіма притаманними їй потугою, різноголоссям,  автентичністю.
—  Це й організаторам фестивалю, і самодіяльним артистам, і гостям дало змогу ще раз переконатися: «Українська пісня збереглася!» — пригадує один із організаторів тодішньої «Берегині» журналіст Василь Ворон.

Сучасний Крим поки що не може похвалитися великими здобутками у відродженні шкіряного виробництва. Однак останні кілька років поступово зростає інтерес до місцевих народних традицій і ремесел, зокрема художньої обробки шкіри. Три роки тому за підтримки USAID ЛІНК у Сімферополі відбувся перший семінар шкіряників Криму, де було ухвалено рішення створити гільдію цих майстрів. 
До об’єднання увійшло 15 ремісників практично з усіх регіонів півострова, що працюють у різних стилях та техніках, використовуючи тиснення, перфорацію (висічку), плетіння, пірографію (випалювання), гравірування, аплікацію, інтарсію (складання мозаїки) та інші. Очолила нову структуру Катерина Вікторова — художник по шкірі, що мало кого здивувало, адже саме ця людина стоїть біля витоків відродження давнього ремесла. 

Одразу два луганських академічних театри включили у свої програми твори відомої письменниці Ліни Костенко. «Містерія понівеченої душі» — так група постановників із Херсона на чолі з режисером Сергієм Павлюком позиціонує прем’єру, з якою стартував сезон в українському академічному музично-драматичному театрі. Вистава «Маруся Чурай» створена групою запрошених постановників, які заручилися згодою автора. Її на постановку вистави «Сніг у Флоренції» отримав і головний режисер обласного академічного театру ляльок, заслужений діяч мистецтв України Олексій Кравчук.  

Човен, як і авто — не предмет розкоші, а засіб пересування. Тож, користуючись ним, потрібно дотримуватись встановлених правил і норм. Особливо — якщо ви власник човна у прикордонній зоні. А тому   військовослужбовці Донецького прикордонного загону ведуть постійну роз’яснювальну та профілактичну роботу з місцевими жителями Азовського узбережжя — власниками і користувачами маломірних плавзасобів — стосовно дотримання існуючих правил прикордонного режиму, порядку обліку, зберігання та використання човнів. Переважна більшість населення із розумінням ставиться до цих реалій. Проте не перевелися й такі, хто вдається до правопорушень у відповідних районах Приазов’я. Втім, як правило, горе-мореплавці потім дуже жалкують, бо їм доводиться відповідати за скоєне.  

«Ви читали в Інтернеті про те, що в одній зі шкіл Острозького району не буде тепла, бо суд заборонив експлуатувати котел, на який немає техпаспорта? — запитав Василь Берташ керівників району та управління Держгірпромнагляду на одній з останніх колегій. — Замість того, щоб вирішити питання, один чиновник подав на іншого до суду, довівши ситуацію до абсурду, та ще й зробивши заручниками дітей. Я б так ніколи не вчинив: зрештою, працювати маємо не за страх, а за совість».
Діти в згаданій сільській школі (техпаспорт знайшовся того ж дня),  звісно ж, не мерзнуть: цього року тепло до них (як і до всіх школярів) прийшло ще раніше, ніж зазвичай, — з початку жовтня.

З вами такого не бувало: коли на самоті перегортаєш альбоми зі старими фотографіями, перед тобою зринають найдорожчі серцю моменти. Ті давні клаптики життя сумлінно бережуть тиху пам’ять для кожного з нас. Іноді так хочеться вийняти з далекої шухляди й перегорнути старий фотоальбом… України.
Все, що відбувається сьогодні, вже завтра стане історією, а на зміну нинішнім прийдуть нові технології. І все-таки фотографія житиме вічно — впевнені рівненські фотохудожники.

На Миколаївщині всерйоз зайнялися питанням заміни застарілих систем опалення з використанням твердого палива на новітні технології. Так, сьогодні готові 46 інвестиційних проектів, що передбачають перехід закладів соціальної сфери з вугілля на інші енергозберігаючі та ощадні технології. У  Вознесенському районі обрали опалення з пелет, Очаківському та Первомайському районі для шкіл, дитсадків та лікарень  — електроопалення. Причому від заяв до реалізації — шлях недовгий.  

Свого часу канадський мультиплікатор Норман Макларен, один із новаторів мови мультиплікації, змивав із плівки емульсію, шкрябав її, малював на ній пензлем. Причина таких експериментів — Макларен не мав камери. Сьогодні перед митцями-аніматорами широкий діапазон утілення задумів. Якою мірою він різноманітний, можна дізнатися на Міжнародному фестивалі актуальної анімації та медіа-мистецтва «LINOLEUM» (у перекладі — «олійна лінія»), що до 20 жовтня триває у київський галереї «Лавра». До речі, найменували фестиваль на честь одного з мультфільмів Макларена «Горизонтальні лінії» (смуги фарби було вручну нанесено на плівку). В Україну «LINOLEUM» привезли з Росії, де він відбувається вже восьмий рік.

Останнім часом чимало банків, рекламуючи свою діяльність  з метою привернення клієнтів, обіцяють багато цікавих пропозицій. Особливо це стосується надання безпроцентної позики на певну суму. Звичайно, є люди, які не вірять цим казкам про турботу про пересічного громадянина, тому і обходяться без їхніх послуг. На жаль, є ті, хто за певних життєвих обставин вимушений звернутися по допомогу на отримання позики.
Саме така ситуація склалася в одного мого знайомого з Ірпеня. Зайшовши до магазину у центрі міста, він на другому поверсі мав необережність оформити документи у представника банку (умовно назвемо його) «Нестандартний стандарт». Уважна, чемна молода дівчина твердо запевнила, що саме їхній банк на вигідних умовах укладе угоду і, можете бути впевненими, сьогодні ж ви отримаєте кредит готівкою на потрібну суму 7 тисяч гривень.