Загалом в Україні налічується понад сім тисяч об’єктів природно-заповідного фонду. Це заказники, заповідні урочища, регіональні ландшафтні парки тощо. Є й майже два десятки природних заповідників. Саме в них найсуворіший режим. Жодної господарської діяльності, можна лише проводити наукові спостереження. Це для того, щоб бачити, як живе природа без втручання людини. Така інформація має надзвичайну наукову цінність, дає змогу передбачати перебіг природних процесів, розуміти причини і наслідки змін в олюднених ландшафтах. 

Про застосування хімічної зброї у Сирії говорять у всіх випусках новин. Про застосування потужної невибіркової отрути — фосфіду цинку та її варіацій — проти братів наших менших на українських просторах говорять лише неурядові організації. На жаль… 

Упродовж багатьох років жителі селища міського типу Шевченкове та прилеглих до нього територій жили неначе на пороховій бочці. Адже неподалік їхніх осель  був склад ракетного палива Сухопутних військ України, зокрема й токсичний його компонент — меланж. Ця суміш могла в будь-який момент спричинити екологічну катастрофу в регіоні з чималими людськими жертвами, адже цієї отруйної речовини  тут було понад 5 тисяч тонн, а технології її зберігання, як і сам склад, давно застаріли.

Учасникам відеонаради, яка  відбулася за участі заступника міністра екології та природних ресурсів Олександра Сушка, було про що говорити. Адже на нашій землі збільшуються обсяги накопичення відходів, кількість полігонів і звалищ для їх захоронення, погіршується санітарний стан населених пунктів. За офіційними даними, вже накопичено близько 36 мільярдів тонн відходів, або більш як 50 тисяч тонн на 1 квадратний кілометр території. Тим часом утилізується лише 30 відсотків промислових відходів та 4 відсотки — побутових.  

…Згодився тракторист за пляшку. Та ще парторг обіцяв путівку у профілакторій. Заїхав на гору і по черзі зніс трактором усі хрести, що стояли біля кожного з трьох святих джерел Анниної гори. Горілку випив, а до профілакторію так і не поїхав — занедужав тяжко. Та так, що вже й не встав. Мучився цілих півроку, поки жінка його не піднялася на гору і не поставила хрести на місце. Аж тоді тільки помер бідолаха. 
Парторг запив, з партії кишнули, і кудись він із села подався, ніхто більше про нього не чув. Наглядати за ідейністю селян прислали нового — молодого, заповзятого. Знайшовся і молодий незабобонний тракторист… Історія повторилася один в один. Більше хрестів ніхто не чіпав, а як розпався СРСР, на горі постав монастир, насельниці якого доглядають і за хрестами, і за криницями. І моляться — за душі померлих, за здоров’я нинішніх жителів містечка Вашківці, що у Вижницькому районі Буковини.

Прибережна захисна смуга Кременчуцького водосховища потерпає від численних порушень, зокрема і в землекористуванні. Як розповів на черговому засіданні обласної комісії з питань додержання вимог земельного та водного законодавства заступник начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Держсільгоспінспекції в Черкаській області Андрій Лобунець, є приклади численних порушень, допущених при виділенні в оренду земельних ділянок, і навіть незаконного привласнення землі в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району.

Полісся заслужено вважається краєм лісів. Менш відомо, що найбільше їх за площею на Житомирщині. Десята частина всіх лісових масивів нашої країни росте саме на території області, яку не випадково називають зеленим смарагдом України. Отож охорона і примноження цього багатства — для Житомирщини завдання аж ніяк не місцевого рівня. 

Прямуючи до улюбленого місця риболовлі, голова Асоціації рибалок України Сергій Чистяков раптом наштовхнувся на огорожу з колючого дроту. Подальше обстеження виявило, що колючкою обнесено добрих два гектари дніпровського берега аж до самої води. Активіст негайно повідомив про побачене Дніпровську екологічну прокуратуру (ДЕП). Прокурори перевірили сигнал і з’ясували, що громадянка К. уклала угоду про оренду цієї ділянки з місцевою райдержадміністрацією і вже навіть почала будівництво «хатинки», порушивши при цьому купу законів, зокрема статтю 88 Водного кодексу, якою забороняється будівництво у прибережних захисних смугах. «Після нашого припису колючий паркан  знесли вже через добу. Нині, після рішення суду, який задовольнив наш позов,  стежитимемо, як виконуватиметься рішення про приведення ділянки у первинний стан, що, зокрема, передбачає й знесення вже закладеного фундаменту будинку», —каже заступник Дніпровського екологічного прокурора Луїза Яковлєва.

До свіжовідремонтованої будівлі ДЕП я завітав у пошуках відповіді на запитання «Як вберегти береги наших річок від тотального дерибану». Про те, що ця проблема «стоїть», як то кажуть, у повний зріст, ми показали читачам у нещодавній публікації «Доступ до води: у законі і в житті» («УК» № 125, 16 липня 2013). Але остаточного рецепту від цієї хвороби не знайшли. Може, його знають прокурори?

«Щоб береги річок залишалися доступними для людей, треба відновити повагу до закону. Саме цим ми і займаємося», — наголошує Луїза Альфредівна. 

Найбільший у Європі і єдиний в Україні Реабілітаційний центр бурих ведмедів площею 12 гектарів відкрили на території Національного природного парку «Синевир» позаторік. Місце підбирали таке, щоб було близьким до умов життя цих тварин у дикій природі. І, звичайно, щоб воно сприяло їхньому поверненню до нормального життя. 

Про те, як жилося ведмедикам досі, й у страшному сні не присниться.

Упродовж останніх років Сумське обласне управління лісового та мисливського господарства демонструє динамічну та ефективну роботу, що дає змогу слобожанським лісівникам утримувати лідируючі позиції серед  споріднених підприємств. Зазвичай, з переважної кількості показників сумчани посідають місця в першій трійці чи п’ятірці, тим самим стверджуючи репутацію дбайливих господарів.
 Однак, як завважує начальник управління Віктор Чигринець, час ставить нові завдання, на які треба шукати ∂рунтовні і виважені відповіді. Аби і надалі підвищувати рівень рентабельності галузі, торік за ініціативи Державного агентства лісових ресурсів  започатковано новий напрямок розвитку — спорудження вольєрних господарств, у яких би лісівники розводили звірів і організовували б тут же полювання на них. Це  важливий економічний важіль, за допомогою якого можна і потрібно нарощувати загальну рентабельність лісового та мисливського господарства.